Про село Гостролуччя та його пам’ятки ми вже писали. Зараз про Троїцьку церкву.
Це один із напівзруйнованих зразків українського бароко. Ще один такий маємо у Дігтярівці (про неї ми вже писали) – то церква збудована гетьманом Іваном Мазепою і вона значно відоміша. А от Троїцька церква у Гостролуччі поки залишається майже забутою. Її збудував на місці старої дерев’яної у 1784-1787 році колишній Переяславський козацький полковник, голова Київської Палати Громадського Суду, Григорій Іванович Іваненко. Церква синтезувала два стиля – українське бароко та ранній класицизм. Окремо біля церкви була зведена дзвіниця. Якою достеменно була форма храму – нинішні дослідники сказати не можуть, адже його зображень, до спотворення в радянські часи, не збереглося. Хоча збереглися досить детальні його описи станом на 1827 рік, виконані священиком Антонієм Соколовським.
Фото 2024 року
Фундатор храму був цікавою особистістю. Народився приблизно у 1719-1720 році, від військового канцеляриста дослужився до козацького полковника та бригадира, приймав участь у багатьох військових кампаніях, а походив із монаршого роду Молдови – його прапрапрапрадідом був Іоня (Іван) Воде Лютий – звідти і прізвище Іваненко.
Вже у 19 столітті, після будівництва великої Миколаївської церкви, Троїцька у селі вийшла на другий план і потроху почала приходити у занепад. Ну а в радянські часи його перетворили спочатку перетворили на магазин, а потім на Гостролуцьке споживче товариство. Було зруйновано дзвіницю, протягом 1957-1970 років до висоти 3,7 м розібрали товстелезні стіни. За словами місцевих мешканців у 90-ті роки його взяв в оренду якийсь ділок. Що він планував зробити із храмом – ми точно не знаємо, але він зняв дах, зірвав підлогу і десь зник. Отак і стоїть унікальна пам’ятка українського бароко у руїні.
Висота бабинця, який зберіг склепіння, 7 метрів. Зберігся деякий декор над вікнами і дверима. На думку фахівців його ще можна відновити, але це потребує неабияких коштів і бажання місцевої громади, а нині це Баришівська селищна громада. Але поки (станом на грудень 2023 року) храм навіть не взяли на баланс. В Троїцькій церкві облаштували польовий храм (намет) ПЦУ, щоб включити її у релігійне життя.
Вище ми згадали про священика Антонія Соколовського, який написав унікальний опис села та його історії, і видав цей опис у збірнику “Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск третий. Электрическая типография Г. И. Маркевича. Панский ряд. Полтава. 1912”. Праця Соколовського називалася “Материалы из церковно-приходской летописи села Остролучья, Переяславского уезда.” Опис Троїцької церкви у цій праці дуже детальний. Даємо мовою оригіналу (частина опису).
“В той же описи 1827 года сказано, что церковь построена “с одною главою, которая сверху покрыта гонтой (гонтой — шелевкой) и выкрашена зеленою краскою сверху ее маковица (глава), покрытая белой жестью, а вокруг ее на всех четырех сторонах щиты (остроконечные крыши) покрыты шелевкой и выкрашены черной краской, выбеленная известью как из внутри так и с наружи притвор в ней (западный придел, — северного и южного нет) и крыльца (с запада и севера, а южная стена глухая, без дверей) в связи при церкви состоят с пономарней (маленькая с юга алтаря), а ризница содержится на хорах”. “При церкви на погосте стоит (отдельно) колокольня каменная, в два яруса построенная тем же помещиком Полковником Григорием Григорьевичем Иваненком в 1782 г., месяца декабря в 7 день, по дозволению Синодального Члена Преосвященного Митрополита Гавриила Киевского и Галицкого 1), покрыта дранью, выкрашена черной краской, но ныне (1827 г.) церковь и колокольня требуют починки вокруг”.
Внешний вид Св. Троицкого храма и колокольни.
Для описания внешнего вида храма и колокольни, ко всему прописанному в описях 1825, 1827 и 1861 годов, следует добавить, что стены храма очень высокие, толстые, капитальные, без выступа фундамента, углы прямые с плоскими пилястрами и карнизами вверху; крыши на всех приделах высокие, остроконечные, покрытые железом и выкрашенные зеленой краской. Купол на осьмерике имеет форму опрокинутого вниз тюльпана, покрытого и окрашенного, как и приделы; на нем осьмигранная шея, обтянутая выкрашенным железом, без живописи; наверху глава, покрытая белым железом, с железным же позолоченным крестом. Форма храма крестообразная, с коротким перекрестьем; величина в квадрате неизвестна, но, можно сказать, небольшая — маловместительная; входных дверей две, с запада и севера, а южная стена глухая. Колокольня стоит на юг от церкви, четырехугольная, в два яруса, из коих в нижнем большие двери к северу, а остальные стены глухие; в верхнем — четыре больших, открытых окна, без ставень, крыша четырехгранная, острая, покрыта железом и выкрашена зеленой краской, шея осьмигранная, обтянутая черным крашенным железом без живописи; колокола висят во втором ярусе.
Грустный вид представляют собой и храм и колокольня: стены покрылись зеленой плесенью, штука турка во многих местах обвалилась, крыши облиняли и почернели, окна повыбиты с рамами и затянуты проволочными сетками. Все вопиет громко о поновлении, да нет средств, а церковь еще крепка…
Внутреннее устройство храма.
Внутри храма, на заломе среднего высокого четырехугольника, возвышается высокий осьмерик, с четырьмя высокими узкими окнами, а над ним поднимается круглый высокий свод; на заломах четыре евангелиста. Алтарь и приделы отделяются от средины полукруглыми арками, к северу и югу высокими, к алтарю — немного ниже, а к западу — еще ниже, в уровень с полукруглым потолком на весь придел до выходных дверей, на котором устроены хоры, со входом по деревянной спиральной лестнице, — в северном углу придела, закрытой шелевкой, со входной малой дверкой. Окон в алтаре трое, в приделах северном и южном — по два, всего 7-мь, вверху полукругом, а 8-е — в западном приделе, над выходной дверью, круглое, небольшое; с железным переплетом — только одно, а потому в приделе этом темно. Вообще в Церкви мало света и как-то мрачно, особенно в алтаре, по причине узких окон, высоко устроенных, при чем, в осьмерике всего четыре окна, зато на хорах светло потому, что имеется здесь четыре широких окна и низко от пола. Пол везде деревянный, ровный, без всяких возвышений, таковы и клиросы; солеи нет, а потому нет решетки перед иконостасом. По сказанию прихожан, под полом был раньше склеп, где похоронены строители и благотворители из фамилии Иваненко; ныне он закрыт. Ризницы нет, пономарня маленькая, с южной стороны алтаря, с одним небольшим окном и выходной наружной дверью. Штукатурка стен почернела и покрылась плесенью.”
Зазначимо, що опис Троїцької церкви (як і Миколаївської – іншого храму із Гостролуччя, який нині в чудовому стані) дуже великий. Кому цікаво – читайте ось тут. Відбудова церкви – одного із останніх мурованих представників українського бароко – стала б надзвичайною подією. Сподіваємося, що вона відбудеться.
Текст та фото Романа Маленкова.
