Здавалося б, що ще можна відкрити на Київщині? Але можна.
Ці хрести стоять у дворі приватного обійстя, в садку. Зважаючи на рельєф садка, можна припустити, що це суцільне кладовище. Як воно опинилося у дворі? Та отак, кажуть, радянська влада землю дала. Старша жінка, власниця обійстя, сказала, що то поховані ті, хто загинув у бою із поляками. Хтозна. А люди на зупинці нам сказали, що то єврейське кладовище. З хрестами? Хіхі.
Хрести гранітні – це рідкість. На одному із хрестів можна розібрати дату 1788. У Похилевича про Гайворон майже немає нічого. Будемо розбиратись, досліджувати.
Фото Романа Маленкова.
