Бакота – це не просто дуже мальовниче місце на Дністрі. Це зникле село, що стало символом втрати й відродження. Колись тут вирувало життя, а сьогодні – панує тиша, яка приваблює туристів, паломників і тих, хто шукає спокій (або пригоди).
- Фото: Дмитро Полюхович (2017 р.)
- Фото: Роман Маленков
Бакота, ще й ілюстрація сентенції «Так минає мирська слава». Колись це було одне із найбільших і найвизначніших міст Русі. У літописах вона згадується ще у 1240 році як адміністративний центр Дністровського Пониззя. У XIII–XVI століттях була столицею Русі Дольної, де сходилися водні й сухопутні торговельні шляхи. По тому столиця стала селом. Селом якого немає.
- Печерний монастир. Фото: Роман Маленков
Цікавий факт. Ще в XVI ст., коли Бакота деградувала до рівня так собі містечка, в Європі про її велич ще пам’ятали. На карті Польщі та Угорщини авторства видатного картографа Себастьяна Мюнстера (Базель, 1560 р.) на Поділлі позначені тільки три міста: Бакота та Ров (Бар) та Городок (той що над Смотричем)
- Фрагмент карти Мюнстера. Бачимо також величезне міфічне озеро з поетичною назвою Амадока
Історія, що пішла під воду
У 1981 році Бакоту затопили під час будівництва Новодністровської ГЕС. Людей виселили, а їхні домівки, сади й виноградники — знищили. 28 сіл зникли з карти, а на їхньому місці з’явилося водосховище.
- Тут колись була давня Бакота. Фото: Роман Маленков.
Для багатьох це стало особистою трагедією: родинні гнізда довелося руйнувати власноруч, аби отримати копійчану компенсацію.
Монастир без ченців
На Білій горі, де колись стояло язичницьке капище, у XII–XIII століттях виник Бакотський Михайлівський печерний монастир. Монастир пережив землетрус, релігійні переслідування, радянське руйнування — але зберіг свою духовну силу. Сьогодні тут немає священника, немає конфесійного поділу — лише тиша, ікони та віра.
- Монастир. Фото: Роман Маленков
- Фото: Дмитро Полюхович (2017 р.)
- Фото: Дмитро Полюхович (2017 р.)
Цікаво, що Бакотський Михайлівський печерний монастир має «перевернуту» структурі. Традиційно в печерних монастирях церква знаходиться вище, аніж келії. У Бакоті ситуація протилежна. Печерна церква внизу. А келії – над нею.
Море та гори
Останні років 20-ть Бакота надзвичайно популярна серед туристів. Бозна у якій кількості кліпів вона фігурує, і скільки тревел-блогерів присвятило їй свою увагу.
- Фото: Дмитро Полюхович (2017 р.)
- Фото: Дмитро Полюхович (2017 р.)
Бо всі люблять море і гори. У Бакоті є і те й інше. Скелі Дністровський каньйону – чим не гори (особливо як дивитися знизу), а Бакотська затока – майже море. Тільки прісне. Правда на пляжах не гладенька галька, а колючий щебінь. Босоніж не побігаєш…
- Фото: Дмитро Полюхович (2017 р.)
