За 3 кілометри від Тернополя, через дачні поселення у бік Збаража, є село Байківці. Сотню раз бував у Тернополі, а до цього села не заїжджав. А варто було. Ні, загалом ніби село як село, нічого особливого, але тут є кам’яний міжвоєнний костьол та греко-католицька церква, зведена у 1900 році – ну чому б не подивитись.
У Байківцях трохи більше двох тисяч населення, але виглядає воно тернопільським передмістям. Фактично воно таким і є, адже майже приросло до Тернополя.
На початку 20 століття римо-католики Байківців належали до парафії у Чернелові Мазовецькому, який нині називається Соборним, і власної парафії не мали. У 1901 році, коли кількість римо-католиків перевищила півтисячі, у селі, коштом Леона Подлеського було споруджено дерев’яну каплицю. Її у 30-х роках замінив мурований храм, збудований на кошти власників Байківців – Марії та Юліуша Фредбергів та власникам Нових Байківців родині Несоловських. У 1936 році спорудження храму вже було на завершенні, а восени 1937 року його освятили на честь святого Шарбеля.
Костьол святого Шарбеля.
Костьол зберігся у порівняно непоганому стані і був переданий в користування римо-католицькій церкві України. Щоправда, у Байківцях зараз майже немає римо-католиків, і храм стоїть зачиненим. Місцеві мешканці кажуть, що богослужіння відбуваються дуже рідко, по празникам.
Церква святої Параскеви (1900 р.) блищить, як нова копійка, або як новорічні блискітки – зовсім недавно купол перекрили їдким блискучим металом. Для чого? Греко-католики теж страждають таким несмаком, не лише православні. Хоча загалом, храм, хоч і не шедевр, але доволі симпатичний.
Текст та фото Романа Маленкова. Використано матеріали Вікіпедії.
Церква Святої Параскеви.
