Село Годіньє Godinje, яке розташоване за 5 км від популярного туристичного села Вірпазар, є справжнім музеєм старовинної чорногорської архітектури. Тут збереглися будинки, яким вже не одне століття віку. Багато з них в стані напівруїни, але вистачає заселених. Кажуть, що десятиліття тому тут було зовсім сумно, і майже не було мешканців, але нині частина мешканців повернулася, частину будинків купили нові власники, серед яких немало митців – село, де час ніби зупинився. Тут кількаповерхові, інколи навіть триповерхові будинки, мають товстелезні стіни, дрібні, схожі на бійниці вікна, на нижніх прверхах, і розташовані дуже компактно. Фортеця. Хоча на багатьох будинках супутникові тарілки, металопластикові вікна – час все таки йде. Народ хоче комфорту.
Дорога сюди красива, адже відкриває для огляду прекрасні простори Скадарського озера, і страшна, адже дуже вузька і звивиста, повзе по терасі над урвищем, і в багатьох місцях не має відбійника. Тут непросто розминутись із зустрічним транспортом. В більшості випадків комусь доводиться здавати задки. Але найгірший відрізок вже коли повернеш на старе Годіньє. Особливо коли ти на великій машині, а я був на бусі Рено Траффік, тоді жах.
Годиньє село дуже древнє. З’явилося воно точно раніше 13 століття. Тоді це було укріплене містечко над Скадарським озером. Причому кланове містечко – сотні років усі тут мали прізвище Лекович. Хоча це не означає, що Годіньє було глухим клановим селищем, адже був період, коли воно служило резиденцією для чорногорського вождя Балшича.
Мешканці Годіньє вирошували виноград, рибалили на озері та мололи борошно. Тут текли потужні струмки, на яких стояло купа млинів. Ще й нині збереглися залишки 9 млинів, хоча я їх не знайшов.
Побродити кривими пішохідними вулицями Годиньє – неабияке задоволення. Можна позаглядати у покинуті двори і будинки. Дуже нічогенька атракція, як для курортної Чорногорії.
Текст та фото Романа Маленкова.
