У Чорногорії є Бар. Тобто там є сотні барів, але Бар Bar з великої один. Хоча ні, їх теж два: Старий Бар Stari Bar і Бар Bar (новий). Місто вперше згадується в літописах у IX ст., але під назвою Antibarium Antibarum, тобто бар протилежний стародавньому італійському Барі, розташованого за 227 кілометрів на іншому боці Адріатичного моря. Місто лежить на відстані декількох кілометрів від моря на крутому плато біля підніжжя гори Румія Rumija.
Назва Бар з’явилося вже за часів переселення слов’ян на Адріатичне узбережжя і створення ними князівства Діоклетія Дукля, що межувало з Болгарським царством і Візантійською імперією.
Місто було резиденцією архієпископа й потрапило до складу Рашки (це не жарт, аназва першої сербської держави під управлінням династії Неманичів).
У 1242 році у своєму прагненні досягти «останнього моря» на узбережжі Адріатики з’явилися на коротку мить монголи. Вони серед інших міст спалили і Барі.
Пам’ять про самостійну Дуклю збереглася, проте назва краю поступово вийшла із вжитку – за назвою річки Зети колишні дуклянські землі частіше називали Зетою. У XV в. місто кілька разів переходило з одних рук в інші, доки у 1443 було завойоване Венеціанської республікою. У 1571 р місто на 300 років захопили турки.
Аж у 1878 році місто було визволене від османів. Під час штурму були підірвані порохові склади. Ким саме – суперечки точаться досі. Проте руйнування були настільки сильними, що король Никола I на березі моря заснував Новий Бар.
Землетрус 1979 року також додав руйнувань, а тому більшість будівель за стінами фортеці, на жаль, – це руїни різного ступеня збереженості: від фундаментів до майже цілих будівель, які відновили. Хоча це і надає місту певну атмосферу, але 2 500 років історії не відчувається.
Фортеця побудована венеціанцями, лев святого Марка над воротами недвозначно говорить нам про це, як і ще один всередині. Поруч середньовічний прес для вичавлювання оливок.
Відрізнити церкву можна по величезних зовнішніх настінних іконах, наприклад.
Годинникові вежі – це як мітки турецької приналежності міста. Бар не виняток – Сат-кула, зведена в 1753 році є головним символом Старого Бару. Другим – сімнадцятиарочний Барський акведук, єдиний подібний об’єкт у Чорногорії та один із трьох найбільших у колишній Югославії (ще є акведук Діоклетіана поблизу Спліта в Хорватії та акведук Скоп’є в Північній Македонії). Його побудували османи, а не римляни.
Бродячи руїнами, не віриться, що у місті було близько 4-5 тисяч жителів, 30 палаців, 16 церков і монастирів, кілька сотень будинків.
Текст і фото Сергія Щербія
