Місто Улцињ Ulcinj тільки територіально чорногорський. Більшість жителів – албанці, мечеті й спів муедзинів, навіть запущеність, шар пилу якийсь шкіперійський. Навколо оливкові дерева аж до горизонта. Ulqin албанською.
Ульцинь завжди був відомий як одна з піратських столиць Адріатичного моря. За місцевою легендою іспанський письменник Мігель де Сервантес був у полоні саме ульцинських піратів у 1575 році. «Дон Кіхот» був задуманий у цій частині Адріатики, а прекрасна Дульсіная жила тут Dulcigno – Ulcinj. Жителі так його і називали Сервет – слуга, раб, що й стало основою – Сервантес. Місцеві помітили, що їх раб не спав до пізньої ночі і щось писав. Удень, щоб не заснути він співав, а дівчата, серед яких була й Дульсінея, часто слухали його пісні. А вам пишуть, що письменника, потрапивши в полон, жив у Алжирі. Отак от!
Якщо влітку пляжі міста переповнені, то в фортеці Ульцинь нам зустрілося на диво мало людей. Велика частина будинків тут нежилі, а ті з них, які в нормальному стані, належать готелям та ресторанам. Морські гади в них свіжі й смачні.
Сам не міряв, але пишуть, що товщина мурів фортеці сягає 20 м. Деякі фрагменти на північній стороні циклопічної кладки з великих брил без скріплюючого розчину вражають. Є думка, що це робота ще древніх греків адже така техніка побудови характерна саме для них.
Побродивши порожніми вузькими вуличками сереж порожніх ресторанчиків фортеці знайдіть посестру з нашого Кам’янця – церкву-мечеть святої Марії. Побудована 1510 року як католицький храм, від якого збереглося готичне вікно-розетка над головним входом, а також залишки фрескового живопису, з 1693 року церква перетворюється в мечеть. Прибудували мінарет, один з виходів замурували, у фасаді прорубали чотири вікна. Сьогодні вона працює краєзнавчим музеєм.
Поруч з колишнім храмом стоїть вежа Балшича першої половини XV ст. Не віриться, але довгий час вона була найвищою будівлею в Ульцині. Балшичі, які правили чорногорськими землями в районі Шкодера., в вибрали в якості своєї столиці Ульцинь. Пізніше, коли місто було захоплене Османською імперією, турки добудували вежі ще й третій поверх.
Недалеко фонтан з питною водою, побудований турками в 1779 році та площа Невільників. На ній в XVII-XVIII ст. розташовувався найбільший ринок рабів – пірати з Мальти, Алжиру і Тунісу продавали тут “живий товар”. У більшості випадків людей викрадали заради викупу. Рабів не змушували працювати, а лише тримали в неволі, чекаючи грошей.
Текст і фото Сергія Щербія
Далі фото Романа Маленкова.
