Перша письмова згадка про Дубровицю датується 1005 роком. За віком це найстаріше місто Рівненщини й одне із найстаріших в Україні. Спочатку це було просто укріплене містечко, збудоване Великим князем Володимиром Святославичем і про нього згадали у переліку міст Турівської єпархії. А от наступна письмова згадка про Дубровицю – це вже столицю невеликого удільного князівства у 1184 році. Напевне центром князівства Дубровиця була недовго, адже до середини 12 століття вона входила до складу Турівського князівства, а у 1240 році її зруйнувала Батиєва орда.
Костел Іоана Хрестителя
Церква Різдва Богородиці
Історико-етнографічний музей
В часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Дубровиця була чималим укріпленим містечком і поперемінно належала різним власникам – Гольшанським, Курбським, Фірлеям, Вишневецьким, Бжостовським та ін. А у 1893 році, за поділом Польщі, Дубровиця потрапила під владу росії.
Від 1917 року Дубровиця, із перервами, була у складі Української Народної Республіки, а від 1920 по 1939 роки нею знову володіла Польща. Ну а потім ви знаєте – не буду повторюватись. Досить детально історія Дубровиці описана у Вікіпедії.
Нині Дубровиця невелике містечко, в якому мешкає 9,3 тис. осіб. Ще донедавна це був районний центр, але нині вона у складі Сарненського району.
Дещо сонна провінційна Дубровиця цікава своїм поліським колоритом, індикатором якого є чимала кількість дерев’яних будинків, в тому числі старовинних. В одному із таких будинків знаходиться районна бібліотека. Є у містечку і власний історико-етнографічний музей, але головними пам’ятками Дубровиці є релігійні (культові).
Костел Іоана Хрестителя. Малюнок Наполеона Орди
Костел Іоана Хрестителя, напевне головна атракція, заради якої варто їхати у Дубровицю. Зводили його довго – із 1695 по 1742 роки. Проект будівлі, у стилі рококо, був розроблений ректором польського Університету мистецтв, Казимиром Пнєвським. У 18 та на початку 19 століття костел був головним храмом монастиря піарів, але у 1832 році, після Польського повстання росіяни ліквідували монастир, а костел зробили парафіяльним.
У 1945 році радянська влада закрила храм і перетворила його на промисловий склад. Все розграбували, орган розібрали й кудись вивезли, будівлю перефарбували у червоний колір…
Із 1992 року Костел Іоана Хрестителя знову належить римо-католицькій громаді. Нині він перебуває у дуже непоганому стані. Це пам’ятка архітектури національного значення.
Ще однією пам’яткою національного значення є у Дубровиці церква Різдва Богородиці. Її збудували у 1861 році у простенькому синодально-єпархіальному стилі. Великий куб із банею та прибудована шатрова дзвіниця, стандартна для більшості храмів імперії того часу.
Церква Різдва Богородиці
Церква святого Миколая
В радянські часи храм Різдва Богородиці був закритий. Тут влаштували склад солі і навіть хотіли зруйнувати. Врятував храм начальник місцевої міліції.
Є у Дубровиці ще одна старовинна церква – дерев’яна єпархіалочка святого Миколая, збудована у 1872 році. Це пам’ятка архітектури місцевого значення. Свого часу при церкві діяло однокласне народне училище, в якому навчалося 40 учнів.
Загальне враження про Дубровицю у нас склалося непогане. Містечко ніби доглянуте, дорога до нього гарна, храми відреставровані. Варто включати у туристичні маршрути і їхати.
Текст та фото Романа Маленкова
Більше фото Дубровиці дивіться у нашій фотогалереї
