Сарни нас здивували. Ми ж думали колись, що то малоцікавий райцентр, але місто виявилося доволі цікавим, а базальтовий костел – напевне єдиний такий в Україні взагалі вразив.
Костел Преображення Господнього (1835-1939 рр.)
Троїцька церква, 1725 р.
Костел святого Антонія (1827 р.)
Стара центральна частина Сарн, незважаючи на відносну молодість міста, зберегла немало старих будівель – схоже на єврейський центр невеликого штетлу (містечка) Поділля чи Наддніпрянщини. В одній із таких будівель краєзнавчий музей. Під час краєзнавчої експедиції ми якось заночували у Сарнах тому оглядали місто раннім ранком, і у краєзнавчий музей не потрапили (не дуже й хотіли). Нас більше цікавила дерев’яна церква та костел. Ми вичитали, що церкву збудували у 1725 році, хоча поява міста Сарни датується початком ХХ століття. Ми відразу припустили, що церкву збудували в якомусь селі, яке передувало Сарнам у цій місцині. Не помилились.
Село Доротичі з’явилося не пізніше 17 століття, тутешня дерев’яна церква стоїть із 1725 року. А із 1827 року тут стояв ще й красивий дерев’яний костел святого Антонія. Чудесна будівля була зруйнована у радянський період після Другої Світової війни. Між 1918 та 1939 роками Доротичі, як і вся Рівненщина, були у складі Польщі. А наприкінці 1970-х село назавжди приєднали до міста Сарни. Щоб бути до кінця правдивими, скажемо, що село Сарни теж існувало, перша згадка про нього датується 1648 роком. Але було це село дуже невеличке, й, напевне, власної церкви не мало.
Історичний центр Сарн
У 1885 році недалеко від сільця Сарни росіяни (тоді Волинь була під росією) збудували залізничну гілку, а на ній полустанок. З того полустанку й почалося місто Сарни, зокрема із поселення залізничників, які мали обслуговувати полустанок та колії.
У 1902 році з’явилася велика залізнична гілка Київ – Сарни – Ковель. тоді у Сарнах збудували паровозне депо та вагонну дільницю, а у 1917 році залізничне селище Сарни отримали статус міста. Це був останній подих Російської імперії, адже зовсім скоро місто опинилося у складі УНР, а потім Волинь захопила Польща. Поляки повторно надали статус міста Сарнам у 1939 році, перед самісіньким приходом совєтів.
Троїцька церква
Церква у Доротичах з’явилася у 1725 році. Ось що про неї пише шанований нами сайт “Дерев’яні церкви Західної України”:
Доротицька дерев’яна церква постала коштом пана Прушинського в 1725 році. Була парафіяльною. Первісно мала два верхи. У 1852 році церква оновлена, а в 1872 році її дахи покриті бляхою, стіни зовні і всередині фарбовані. 1859 року (інші дані – в кінці 1860-х років) надбудована дзвіниця.
Ремонтована церква в 1913 і 1924 роках. В совєтський період церква не була зачинена. Пам’ятка архітектури національного значення. В користуванні громади УПЦ московського патріархату.
Церкву побачите просто на краю берега річки Случ, в південній частині села Доротичі (тепер це південно східна частина міста Сарни), недалеко на схід від місцевого цвинтаря. Святиня тридільна двоверха з надбудованою над бабинцем дерев’яною дзвіницею.
Велику наву завершує низький світловий восьмерик, вкритий низькою банею, яку вінчає ліхтар з маківкою. Церква має дві прибудови: з заходу до бабинця рівноширокий присінок, з півночі до вівтаря – ризницю. Привертає увагу широкий карниз під дахом церкви. Зовні святиня відремонтована.
Преображенський костел
Римо-католицька парафія Преображення Господнього з’явилася у Сарнах у 1921 році. У 1934 році луцький архітектор Владислав Стахонь спроектував у стилі конструктивізму велику будівлю костелу, який почали зводити із тесаного базальту у 1935 році. Проект передбачав височезну дзвіницю, але її так і не збудували – чи то коштів не вистачило, чи часу. Храм освятили у 1939 році, і майже відразу прийшли совєти.
Радянська влада закрила костел 1959 році. Його перетворили спочатку на зерносховище, а потім – на склад харчових продуктів. Римо-католикам храм повернули 1991 році, і нині він у гарному стані і виконує свою функцію.
Текст та фото Романа Маленкова
Первісний проект Преображенського костелу створений Владиславом Стахонем
