Головними пам’ятками Клевані є замок Чорторийських та Благовіщенський костел збудований ними, але сюди їдуть в “тунель кохання”, який щільно оточують дерева, змикаючи вгорі свої крони. Більшість туристів, на жаль, навіть не знають, що у Клевані є великий і гарний замок. Він в руїні, але ще міг би бути гарною атракцією, якби його законсервували і показали людям. Його мало б бути видно із дороги Луцьк – Рівне, але він так заріс деревами, що став невидимим. Тисячі туристів проїжджають повз, і навіть не здогадуються про його існування. Ось як пише про замок Вікіпедія.
Брами
Клеванський замок
Це залишки оборонної споруди зі збереженими віадуком, двома кам’яними вежами «Пунтоне» та корпусами колишнього духовного училища. Розташований у західній частині селища Клевань.
Відомості про первісну фортецю датовані 1475 роком. Саме село в письмових джерелах вперше згадано під 1458 роком як власність князя Михайла Чорторийського. Фортецю розташували на узвишші біля річки Стубли. У 1495 році його син князь Федір Чорторийський, луцький староста, добудував замок, оточив його міцними кам’яними стінами і глибоким ровом, який заповнювався водою Стубли. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі «пунтоне» — п’ятикутні в плані. Одна вежа захищала в’їзну браму, а інша — контролювала підступи до замку з боку річки. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Товщина їх цегляних стін в деяких місцях досягала 3,8 м. Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев’яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році.
Збережено опис замку за 1605 рік. Головну захисну роль відігравала західна вежа, зміцнена кам’яним бастіоном. Східна вежа слугувала цейхгаузом (арсеналом). Замок швидко втрачав оборонну функцію і в 1632 р. споруду віддали єзуїтам, які влаштували тут свій колегіум. Ймовірно, вони й були господарями замку до кінця 18 ст. Отже, замок не був магнатською резиденцією з палацом, як Корецький замок.
Клеванський замок на малюнку Наполеона Орди
Після першого поділу Речі Посполитої землі відійшли до Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії). За наказом імператора Йозефа ІІ у 1773 р. майно єзуїтів конфіскували. Після наступних поділів Речі Посполитої територія відійшла до Росії. На зламі 18—19 століть замок стояв пусткою.
У 1817 р. східний мур замку розібрали. Будівельні матеріали використали для побудови двох флігелів, призначених для польської гімназії.
У період 1817—1831 рр. використовувався як польська гімназія, яку царат ліквідував після польського національно-визвольного повстання. Повільне руйнування замкових споруд продовжилося під час трагічних подій 20 століття.
Благовіщенський костел. Текст із Вікіпедії
Фундатором храму був князь Юрій Чорторийський (бл. 1540—1626, спочатку був православним). Він записав фундуш для православного храму у Клевані (за іншими даними, власне для костелу) 1590 року, тоді ще дерев’яного. Був першим серед заможної родини Чорторийських, що 1598 року змінив обряд (перейшов на унію). Власний князівський двір з міста Луцьк переніс на постійно до містечка Клевань.
Віра без справ мертва. Аби довести прихильність до католицтва, князь започаткував перебудову храму у цеглі. З будівництвом нового храму упорались до 1610 року (за іншими даними, це сталось вже по його смерті — у 1630 році). Фундатором будівництва мурованого храму був князь Микола-Юрій Чорторийський.
Ще у першій третині XX ст. храм прикрашав чималих розмірів вівтарний чудотворний образ Матері Божої Клеванської пензля Карла Дольчі, майстра болонської школи XVII ст.
У травні 1945 року розпочалося переселення поляків до Польщі на повернені території Західної Польщі. Вихідці з Клевані з огляду на ставлення радянської влади до релігії та до релігійних цінностей, забрали найдорожчі реліквії з костелу і вивезли разом із ними і ікону. Із Клевані 17 травня відбули близько 800 осіб і вже 6 червня ікону було доставлено до Сквежини. Нині вівтар Благовіщенського костелу у Клевані прикрашає копія цієї ікони.
Храм вибудований з цегли і потинькований. За типом це тринавна базиліка, що має вівтарну абсиду, нартекс, дві прямокутні двоярусні вежі на головному фасаді. Вежі криті дахами-шатро.
І на фасаді, і композиційно акцентована центральна нава, котра вища та щирша за бічні. Головна нава трохи виступає вперед на головному фасаді. Її вінчає великий трикутний фронтон з розкреповкою.
Фасади костела суворо спрощені і позбавлені декору. Головна нава пов’язана з бічними вежами невеликими заокругленнями кутів, що надають пласкому в цілому головному фасаду трохи пластичності. В декорі веж і головної нави використані пласкі пілястри без помітних архітектурних акцентів.
Південніше від костелу вибудована прямокутна дзвіниця. Збережений також цегляний паркан з брамою та прямокутним фронтоном.
За часів СРСР у період з 1947 до 1991 років храм було зачинено, а парафія ліквідована. Католицький храм, однак, не був поруйнований як тисячі сакральних споруд по всій країні.
Спочатку приміщення використовувалось як лабораторія для хімічних досліджень, а пізніше збоку було прорубано ще вхід і костел використовувався як амбар. До 5 м у висоту він був засипаний зерном. Внаслідок цього на стінах з’явився грибок та було зруйновано старовинні фрески. До сьогодні збереглися залишки фресок, які були вище рівня зерна.
З 1991 року занедбану споруду віддали відродженій католицькій громаді Благовіщення Господнього, яку було наново зареєстровано при Луцькій дієцезії 29.10.1991 р.
В храмі був похований фундатор Юрій Чорторийський, деякі його діти, зокрема, Микола-Юрій Чорторийський
Фото Романа Маленкова, текст із Вікіпедії.
