Є в Україні малоцікаві обласні центри, наприклад, Луганськ і Донецьк, Хмельницький, і, я завжди думав, що Рівне. Сотні раз обминав місто окружною, кілька раз проїжджав через нього, але нічого в око не впадало, не чіпляло. Навіть не думав колись зробити собі екскурсію по Рівному. А даремно, адже коли все таки вирішив пройтися містом «для галочки» – воно виявилося доволі цікавим і вартим уваги.
У Рівному відчувається дух старого міста – і у центрі, й у приватному секторі на околицях. Тут вистачає старої забудови, особливо міжвоєнної – із 1920 по 1939 роки місто було в складі Польщі. Від тих часів залишився прекрасний костьол, зведений у стилі конструктивізму, як гарнізонний – Петра і Павла. Його збудували у 1934-1938 рр. Нині він діючий, і саме від нього я б рекомендував починати прогулянки Рівним. Будівлю відреставрували за польський кошт, мабуть і ландшафтний дизайн подвір’я храму робили поляки – тут я відчув себе, ніби десь у польському кляшторі, наприклад, у Ярославі.
Костьол Петра і Павла
Є у Рівному ще один костьол – святого Антонія, який, щоправда нині виконує функції будинку органної музики, а в радянські часи його суттєво спаскудили, зруйнувавши шатрові неоготичні верхи на вежах. Будівництво костьолу почали у 1868 році, а завершили у 1899-му. Кошти на зведення храму дала доволі чисельна, у ті часи, польська громада міста. Ще більш чисельною була єврейська громада – ще й нині значна частина забудови старого центра, то єврейська спадщина. Нині це вулиця шкільна.Є синагога, яка в радянські часи була перебудована у чорзнащо, прибудувавши додаткові приміщення. Це була спортивна школа «Авангард». Недалеко від колишньої синагоги нині стоїть діюча, яка на початку минулого століття була молитовним будинком.
Євреїв у Рівному залишилося зовсім небагато – більшість знищили фашисти в часи другої світової, створивши у місті, яке було в ті часи столицею України – центром рейхскомісаріату, єврейське гетто.
Найбільшим православним храмом Рівного є Воскресенський кафедральний собор, збудований у 1895 році в неовізантійському стилі. В міжвоєнний польський період біля храму збудували дзвіницю, яку знесли в радянські часи. А із приміщення собору совєти зробили музей атеїзму та склад риби.
Від польського періоду в Рівному збереглося не так вже й багато будинків, більше – із першого десятиліття минулого століття, коли тут ще була Російська імперія. Від того часу класицистична будівля гімназії, в який нині краєзнавчий музей. Недалеко від музею сквер, в якому розташована одна із головних сучасних атракцій Рівного – ковані скульптури. Ці витвори мистецтва були встановлені за приватною ініціативою, і є приватною власністю, через що вже було декілька конфліктів.
Костьол святого Антонія
Я люблю пиво, і особливо пиво «Ріень» – рівненське, і я дуже здивувався, що пивзавод, де варять таке класне пиво, розташований майже у центрі міста, і що йому вже понад півтора століття. Сучасна головна будівля заводу з’явилася на початку минулого століття, коли рівненський пивзавод був викуплений фірмою «Бергшлосс». Саме відтоді рівненське пиво стало дійсно якісним. Нині біля заводу є фірмовий ресторан та магазин.
Найцікавішим музеєм Рівного вважається Музей бурштину, до якого везуть у сі туристичні оператори. Я в ньому не був, тому не скажу, що він дійсно цікавий.
Рівне вперше згадується у письмових документах під 1283 роком. В 1492 році воно отримало Магдебурзьке право, але я не збираюся переказувати історію міста – вона прекрасно викладена в статті у Вікіпедії, почитайте.
Текст та фото Романа Маленкова.
Синагога та єврейський молитовний будинок
Рівненська пивоварня
Воскресенський собор
Гімназія (краєзнавчий музей)
Кафедральний собор ПЦУ
Ковані скульптури
