Про Дунаївці ми вже писали ось тут, але хочемо окремо сказати про представника українського модерну у Дунаєвцях – колишній народний дім. Текст Андрія Власенка із сайту “Сад українського модерну”.
Прибудову до класицистичного палацику Красинських у Дунаївцях бачило немало шанувальників архітектури, одначе писали про неї якось побіжно, коротко і зневажливо, як про щось сучасне і невартісне. Та й буквосполучення УАМ до неї ще ніхто не приставляв. А ми от приставили і, однозначно, потрапили в точку. Що ж це, як не УАМ? Нехай і трохи еклектичний: балконні гратки купецького стилю не дуже корелюють із стрічковими віконцями башти. Та дарма — все решта на місці: трапецієві вікна і двері, стильний портал і вишукана вежка. І навіть замучені численними ремонтами кронштейни в один голос згадують про земські школи Канівського повіту, які приписують вікопомним Сластіону і Дяченку. Певна річ, так далеко у припущеннях про автора скромного подільського шедевру ми не підемо, але без Сластіонового впливу тут точно не обійшлося. Принаймні, точнішого аналогу модернових земських шкіл східної та центральної України ми на Поділлі ще не зустрічали. А Віктор Чепелик, між іншим, упевнено писав про такі подільські школи як про наявні! Тож можете пофантазувати самі, коли, ким і для чого була збудована ця маленька перлинка УАМу. А якщо хтось має предметну інформацію — будемо раді її отримати.
Шкода, що ми не знайшли якісних доєвроремонтних світлин споруди. Але й на тих, що є, видно, якими вигадливими і гарними були старі рами і полотнища дверей.
Так що ласкаво просимо, приймайте в УАМівську родину ось такого бідного, але дуже милого подільського родича.
Текст Андрія Власенка, фото Романа Маленкова.
