Раніше село Іванівка Ізюмського району називалось Капустянівка, перейменували його в радянські часи. Навіщо, незрозуміло, адже Іванівок і так було сотні.
Капустянівка виникла на початку 18 ст. на землях сотника Ізюмського полку Івана Івановича Захаржевича-Капустянського, дуже впливового землевласника, в його володінні було 7000 десятин землі.
І батько, і дід Івана Івановича теж були сотниками, Ізюмського та Харківського полку відповідно, а взагалі дід походив з польського роду. Засновник села отримав сотника у 1739 році за військові заслуги у битвах та походах проти турків та татар. Це сталось вже після того, як татари вщент знищили Капустянку у 1736 році. Село відбудували 1745 року. Надалі Іван Іванович в 1749 році стає полковим суддєю, а 1753 року – полковим обозним. Помер 1776 року, але за рік до цього встиг завершити будівництво Іоанно-Предтечинської церкви. Церква збудована у бароковому стилі, і досить незвична.
Наступним власником села стає син Івана Івановича, капітан Георгій Захаржевич-Капустянський, предводитель Ізюмського дворянства з 1780 по 1789 рік, який будує кам’яницю, млин та винокурню. Після смерті чоловіка, його дружина Анастасія Іванівна стає власницею маєтку. Ще одним маєтком в селі в той же час володіє ще один представник роду, підпоручник Василь Корнелійович Захаржевич-Капустянський. Він теж був предводителем Ізюмського дворянства, вже з 1792 по 1795 рік, мав три винокурні. Останнім з роду, хто володів маєтком у селі, був син Георгія Івановича та Анастасії Іванівни, майор Михайло Георгійович Захаржевич-Капустянський. Його маєток був вже порівняно невеликим – 610 десятин землі та млин, на 1838 рік. Всі представники роду піклувались про церкву, та робили свої внески, хто образами, хто сріблм, хто асігнаціями. Відомо що дружина Михайла Георгійовича, Ганна Петрівна поновила іконостас та встановила ковані ворота з позолотою.
Десь в першій половині ХІХ ст. до храму прибудували дзвіницю, вона виглядає вже в класицистичному стилі, хоча барокові елементи теж присутні.
Необхідно згадати ще один дворянський рід, що мав маєток в Капустянці – Лонгінових. Хоча б тому, що одна з представниць, Ганна Петрівна Лонгінова була дружиною когось з Захаржевич-Капустянських, а після смерті в 1807 році, її маєтності перейшли до Никанора та Михайла Михайловичів Лонгінових. Так ось.
Брати мали в Іванівці маєтки, багатші ніж Захаржевичі. Никанор, дійсний статський радник мав у Капустянці палацовий комплекс з ландшафтним парком, що вважався одним з найгарнійших в Ізюмському повіті. На жаль, і палац, і парк згоріли в 1920 році. Його брат, надвірний радник, Михайло Лонгінов, мав садибу трохи південніше від палацу, теж з парком, алеями та ставком, старий будинок Захаржевичів-Капустянстких був перебудований у флігель. В 1841 році його було обрано церковним старостою. На цій посаді він дуже багато зробив для Іоанно-Предтеченського храму. На його заклик всі родичі Захаржевичів-Капустянських робили внески у відновлення храму, тому що той поступово став занепадати. Сам Михайло Лонгінов вклав 1700 рублів сріблом, на той час великі гроші.
У радянські часи влада намагалась знищити церкву, спробували підірвати, але храм встояв, натомість постраждали більше будівлі поруч з ним. У 1988 церкву реставрували.
На сьогодні церква виконує функцію скиту чоловічого монастиря в честь Пісчанської ікони Божої Матері Ізюмської єпархії УПЦ МП, організаційно є його складовою частиною.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
Фото Стефана Таранушенка, 1915 р.
