Розташування: Харківська область, Зміївський та Первомайський райони
Площа: 14314,8 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 63436, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Задонецьке, вул. Курортна, 156
Тел./факс: (05747) 3-09-60
E-mail: gomolsha@yandex.ru
Сайт: http://gomilsha.org.ua
Національний природний парк “Гомільшанські ліси” був створений указом Президента України від 6 вересня 2004 року № 1047. Парк розташовано у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річок Сіверський Донець та Гомольша, на відстані 45 км від міста Харкова. Загальна площа парку становить 14314,8 га, із них у постійному користуванні парку знаходиться 3377,3 га.
Перші “заповідні” об’єкти на території нинішнього парку виникли ще за часів Петра І, коли тут був затверджений “Заповідний корабельний гай”. Починаючи з 1914 року, вчені Харківського університету на чолі з професором В.М. Арнольді пропонували надати цій території заповідний статус, оскільки вона являє собою цінний резерват рідкісних, реліктових та ендемічних видів рослин та тварин. Відомо, що на початку XX століття була заповідана частина вікового лісу, яка межує з ділянкою, відведеною для Донецької біологічної станції, у 1926 році була об’явлена пташиним заповідником територія в заплаві р. Сіверського Дінця в урочищі “Хомутки”. У 1932 році “Ліси 
Гомільшанської лісової дачі” та “Заплавний ліс “Хомутки” охоронялися в якості пам’яток природи республіканського значення. У 1972 році було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення “Гомільшанська лісова дача” площею 9092 га, на базі якого і було створено національний парк.
Національний парк “Гомільшанські ліси” є одним з найбільш мальовничих районів Лівобережної України. Повноводний Сіверський Донець, річка Гомольша і численні озера, прибережні “гірські” кручі і широкі тераси, вікові дуби, гаї і соснові бори, квітучі галявини і луки – все це надає місцевості особливу, неповторну красу.
Парк було створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних лісостепових природних комплексів долини р. Сіверський Донець.
За функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 1022,4 га, зону регульованої рекреації – 1380,3 га, стаціонарної рекреації – 1100,5 га та господарську – 10811,6 га.
Згідно з фізико-географічним районуванням територія парку відноситься до Харківської схилово-височинної області Середньоросійської лісостепової провінції Лісостепової зони.
Клімат в районі розміщення парку належить до помірно-теплого, з поперемінним зволоженням. Середня багаторічна температура повітря становить +7°С, середня температура липня – +21,5°С, середні річна сума опадів – 511 мм. Тривалість безморозного періоду складає 155-160 днів. Глибина снігового покриву становить 18-20 см з тривалістю його збереження близько 3 місяців.
На території парку є геологічні, геоморфологічні та гідрологічні пам’ятки природи. На кручах правого берега С. Дінця в ярах та балках можна прослідкувати за зміною палеографічних обставин, починаючи з еоцену. Тут можна побачити еволюцію ґрунтового покриву та знайти скам’янілості і відбитки древньої флори. До геоморфологічних пам’яток належить урочище “Провалля”, яке представляє собою багатосходинковий зсув, вкритий степовою та чагарниковою рослинністю а також зсув на схилах Монастирської гори, висота якого сягає 60 метрів. Цікавими гідрологічними пам’ятками є старичні озера та болота, такі як озеро Біле (довжина 1122 м, найбільша ширина – 297 м, площа 19,6 га), затока Косач (залишок старого русла р. Сіверський Дінець) та ін.
На території парку представлений майже весь спектр лісостепових ґрунтів. Переважна їх більшість належать до типових, але на території парку вони мають особливу цінність, так як залягають під природною рослинністю первинного походження, тобто це первинний, антропогенно незмінений, або слабо змінений варіант цих ґрунтів. Найціннішими із них є сірі та темно-сірі лісові ґрунти під первинною давньовіковою дібровою на вододілі, і вони представляють собою еталони цих ґрунтів для лівобережжя Дніпра та для всієї лісостепової зони України.
На території парку переважає лісовий тип рослинності. На високому правому березі р. С.Дінець зростають широколистяні ліси – кленово-ясенево-липові діброви. На третій піщаній терасі лівого берега річки переважають соснові бори та субори. Для заплави найбільш характерні заплавні ліси – берестово-пакленова діброва, а також розповсюджені осокірники, вербняки та вільшняки. Заплавні та суходільні луки, степова рослинність, болота та водна рослинність займають у парку невеликі площі.
Діброви національного парку є одними з найкращих на Лівобережній України. До наших часів збереглося біля 500 га лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 200-300- річні дуби та найстаріший дуб на території України, якому майже 600 років. На старовинному Муравському шляху, який колись проходив біля цієї території, збереглося біля десятка дубів-велетнів, вік яких сягає 350 років.
Природна рослинність парку має водорегулююче, ґрунтозахисне значення, сприяє поліпшенню якості води та повітря, пом’якшує клімат. Наукове значення природних фітоценозів парку підсилюється наявністю рідкісних та типових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут відмічено 9 серед лісових та водно-болотних фітоценозів.
Територія парку лежить на південній межі Лівобережного лісостепу, а тому відрізняється значним флористичним багатством. Всього тут налічують близько 1000 видів судинних рослин. Перелік рідкісних рослин становить 132 види, з яких 37 видів – це рослини нагірних дібров, 34 види – рослини 
борової тераси, 31 вид зустрічається на заплавних луках та 30 – степових видів. До Червоної книги України та міжнародних “червоних” переліків занесені: хвощ великий, цибуля ведмежа, в’язіль стрункий, що є реліктовою рослиною дольодовикового періоду, аконіт дібровний (ендем басейну С.Дінця), вороняче око, любка дволиста, костриця висока, костриця шорстколиста гніздівка звичайна, гронянка півмісяцева, зозулині сльози яйцевидні, зозулинець болотний, ковила волосиста та дніпровська, косарики тонкі, рябчик малий і ін.
Тваринне населення Гомільшанського національного парку включає різноманітні зоогеографічні групи тварин, переважно з широкими ареалами. Основне ядро тваринного населення складають представники неморального лісового комплексу. Тут зустрічаються також види середземноморського походження, які знаходяться на північній межі свого ареалу. В лісах Гомільшанського лісового масиву виявлено низку реліктів атлантичного, третинного та льодовикового походження. По гіпновим та сфагновим болотам борової тераси ізольовано зустрічаються представники північної тайгової фауни, а на суміжних піщаних стаціях мешкає низка псамофільних і термофільних видів середземноморського і навіть середньоазіатського походження – реліктів ксеротермічного періоду.
Різноманіття біотопів даного природного комплексу сприяє розвитку різних видів наземних хребетних тварин. Тут зустрічається близько 20 видів земноводних та плазунів. На піщаних кучугурах по узліссях бору мешкає рідкісна різнобарвна ящурка – плазун, що зберігся у незмінному вигляді з дольодовикового періоду.
Майже 130 видів птахів мешкає у парку, більша частина з них має статус рідкісних у Європі. Зустрічаються рибалочка голубий, бджолоїдка, сиворакша, вивільга. На заплавних луках зустрічається деркач – вид, занесений до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи (МСОП), до Європейського Червоного списку і є дуже рідкісним у країнах Західної Європи. Гніздяться тут великі хижі птахи, занесені до Червоної книги України – орел-могильник та орлан-білохвіст, скопа, яструб-тювик, змієїд, великий підорлик та орел-карлик. У кронах дерев, дуплах та штучних гніздівлях можна зустріти сіру та вухату сов, хатнього сича, голуба-синяка та інших. У заплаві гніздяться лиска, водяна курочка, чайка, шилохвіст та ін. Над плесами ширяють річкові крячки, мартини, є багато берегових ластівок, що будують нори у крутих берегах С. Дінця. Тут зустрічаються чаплі сіра та руда, журавель сірий.
У затоці Косач мешкають багато видів водоплавних птахів. У цих місцях звичайно трапляються крижні, бугайчики. Саме тут розташована колонія сірої чаплі – у різні роки тут нараховувалося до 100 гнізд цього птаха.
На території масиву мешкає низка рідкісних та зникаючих видів тварин, занесених до міжнародних “червоних” списків та Червоної книги України. Тут зустрічаються європейська норка, видра річкова, борсук, горностай, 10 видів кажанів: вечірниця мала, нічниця ставкова, вечірниця велетенська, вухань бурий і ін., гоголь, яструб-тювик, пугач, мідянка, гадюка степова, ялець Данилевського, вирезуб, стерлядь. На території парку відмічено 40 видів комах, занесених до Червоної книги України: скарабей священний, дозорець-імператор, вусач мускусний, жук-олень, ведмедиця Гера, стрічкарка орденська блакитна, каптурниця срібляста, бражник мертва голова, бражник дубовий, джміль вірменський, рофітоідес сірий і ін.
Гармонійне сполучення природного ландшафту і культурно-історичних пам’яток та лікувально-кліматичні умови обумовлюють високий рекреаційний потенціал парку й створюють можливості для відпочинку та екотуризму.
На території національного природного парку “Гомільшанські ліси” розміщені десятки археологічних пам’яток (дві з них: Великогомільшанське та Сухогомільшанське городища мають Європейське значення), відкриті (селища) городища, кургани-могильники та інші пам’ятки культури різних археологічних епох – від неоліту (VI-III тис. до н.е.) до епохи Київської Русі.
Велику історичну цінність має Великогомільшанське городище, обнесене земляним валом з курганним могильником (більш тисячі курганів та інших пам’яток скіфського часу VI-III ст. до н.е.) та Сухогомільшанський археологічний комплекс з середньовічними оборонними стінами, оселями, поховальними спорудами VIII-X ст., залишки яких збереглися до наших часів.
Між селищами Коропове та Гайдари розміщене кам’яне городище “Коропове”. З трьох сторін воно обнесено ровами і валами з залишками кам’яних стін. Проведені розкопки показали що воно двошарове, нижній шар відноситься до скіфського періоду, а верхній – до роменської культури VIII-X століть.
До сьогоднішнього дня збереглися також і залишки Свято-Миколаївського монастиря, заснованого у 1648 році запорізькими козаками, який був останнім осередком волелюбного козацтва на Україні.
Національний природний парк “Гомільшанські ліси” запрошує на пішохідні екологічні та краєзнавчі маршрути: “Сіверсько-Донецькі крутосхили”, “Дубовий Гай”, “Козача гора”.
Підготовлено за підтримки та на основі матеріалів Державної служби заповідної справи
Дивіться відео про НПП “Гомільшанські ліси” №1 (кінець серії); №2 (продовження)
