Харківська область

Харківська область розташована в північно-східній частині України. Регіон межує з Дніпропетровською, Донецькою, Луганською, Полтавською та Сумською областями. На півночі Харківщини проходить державний кордон з Російською Федерацією. Площа території становить 31.4 тис. кв. км.

В адміністративно-територіальному відношенні область поділяється на 27 районів. У регіоні розташовано 17 міст (в т.ч. 7 обласного підпорядкування), 61 селище міського типу, 1683 сільських населених пунктів. Найбільші міста – Харків, Ізюм, Лозова. Загальна чисельність населення регіону – 2998 тис. осіб.

Про глибокі стародавні корені краю свідчать археологічні знахідки, зокрема пам’ятки сарматської культури (могильні кургани) в південних районах, ранньослов’янської культури (Зміївський, Краснокутський райони), салтівської культури. Пам’яткою воєнно-інженерного мистецтва першої половини ХVІІІ ст. є Ізюмська оборонна лінія. На Харківщині велика кількість пам’яток монументального мистецтва, присвячених видатним особистостям козацтва. Унікальними історичними пам’ятниками окремих населених пунктів є краєзнавчі музеї. До головних архітектурних пам’яток відносять найстарішу кам’яну споруду українського бароко – триглавий Покровський собор, а також комплекс споруд Харківського університету, Благовіщенський собор, Церкву Трьох Святителів, Єврейську синагогу, Римсько-католицьку церкву у Харкові та ін.

Унікальні цінні природні територіальні комплекси зосереджені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, найцікавішими з яких є: національний природний парк “Гомільшанські ліси”, регіональні ландшафтні парки “Великобурлуцький степ”, “Печенізьке поле” та “Ізюмська лука”; ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Харківський зоопарк. Неповторні територіальні комплекси Харківщини – це Дворічанський та Слобожанський природні парки, які в недалекій перспективі будуть віднесені до НПП України. “Альпійська долина” – перший в Харківському регіоні (Зміївський район) гірськолижний центр із системою штучного засніження схилів.

ajax spinner
Колонтаїв. Дуб

Колонтаїв. Дуб

Ми доволі часто приділяємо увагу ботанічним пам’яткам, серед яких значна частина належить і деревам-старожилам. А їх, як кажуть,  у нас є. Одне з них знаходиться трохи на південний схід від села Колонтаїв Краснокутського району. Це величний кремезний дуб, пам’ятка природи місцевого значення з 1984 року, який називають Дубом Петра І. Вік цього велетня біля 400 […]
Чепіль. Крейдяна скеля

Чепіль. Крейдяна скеля

Є в Україні такі природні суперлокації, про які, навіть мешкаючи зовсім неподалік, і не підозрюють про їх існування, та їдуть за сотні кілометрів, щоб побачити щось схоже. Знаю людей, що їздили ще до анексії в Крим, для походів по схожим місцям, у крейдяні розломи, каньони тощо. Може в Криму вони й мастабніші, але ця місцина […]
Високопілля

Високопілля

Мережа надає інформацію, що офіційно Високопілля стало так називатись з 1907 року. Між тим в документах 18-19 ст. вже така назва існувала. А раніше слобода, з 1670 року, з часу заснування (за іншими даними перша церква була вже 1644 року, тобто напевне слобода заснована й раніше), мала назву Хмельове, по імені першого поселенця козака Тихона […]
Бугаївка

Бугаївка

Бугаївка-Ізюмець. Саме так називалось раніше село Ізюмського повіту, а зараз від назви залишилась лише перша половина. Можливо і є ще старі люди, які продовжують називати село, як пращури. Ми не питали. Заснована слобода була в кінці 17 ст. першим полковником Ізюмського полку Костянтином Григоровичем Донець-Захаржевським. Рід був дуже знаменитим, багато його представників залишили слід у […]
Іванівка. Барокова церква

Іванівка. Барокова церква

Раніше село Іванівка Ізюмського району називалось Капустянівка, перейменували його в радянські часи. Навіщо, незрозуміло, адже Іванівок і так було сотні. Капустянівка виникла на початку 18 ст. на землях сотника Ізюмського полку Івана Івановича Захаржевича-Капустянського, дуже впливового землевласника, в його володінні було 7000 десятин землі. І батько, і дід Івана Івановича теж були сотниками, Ізюмського та […]
Мала Комишуваха

Мала Комишуваха

У селі Мала Комишуваха Ізюмського району стоїть Троїцька церква. Збудували неї в 1826 рокі коштом прихожан, а було їх тоді 3600 душ. Кам’яна, однопрестольна. При храму була церковно-приходська школа, в якій викладали протоієрей Олександр Кас’янов (до речі, нагороджений орденом св.Володимира) та псаломщик Микола Булдовський. На сьогодні є складовою частиною чоловічого монастиря в честь Пісчанської ікони […]
Суха Гомільша. Городище

Суха Гомільша. Городище

Городище та прадавнє селище “Суха Гомільша”, що розташовані поряд з однойменним селом Зміївського району Харківщини, можна назвати унікальними. В різні епохи, з V ст. до н.е. до середини Х ст. н.е. тут оселялись люди, тому вони мають нашарування різних культур. Дослідження та розкопи виявили, що городище має ознаки поселення носіїв скіфської лісостепової, пенківської і салтівської […]
Ков’яги

Ков’яги

Нинішня церква Різдва Пресвятої Богородиці в Ков’ягах Валківського району Харківщини – то вже третя. Перша відома з 1732 року. Також відомо, що вже тоді при церкві була школа, в якій грамоті вчив дячок. 1773 року її замінили на нову, будували на кошти прихожан. Гумілевський писав, що навколо церкви був великий фруктовий сад, утім як і […]
Знам’янка

Знам’янка

Хто з вас любить печери? Є люди, не маю на увазі професіоналів, спелеологів тощо, які готові днями в них просиджувати. Хтось полюбляє вивчати печери природного походження, хтось вивчає печерні монастирі. А є й печери такі, як біля села Знам’янка Нововодолазького району Харківщини, непримітна, у вигляді гроту, маленька (близько 2,5 на 2,5 м та висотою не […]
Реп’яхівка

Реп’яхівка

Дуже важко збирати інформацію та писати про село, його історію, навіть якщо в ньому збереглась, хай і в поганому стані, якась пам’ятка, але проживає всього 8 (!!!) мешканців. Ну ось як в селі Реп’яхівка колишнього Зміївського району. Є там мурована садиба, будинок, збудований в 1905-1996 роках, в стилі цегляного модерну. Вікіпедія та інші джерела дуже […]
Водяне

Водяне

В селі Водяне Зміївського району знаходиться Борисо-Глібський жіночий монастир. Він відноситься не до старовинних зруйнованих та відновлених монастирів, а до новостворених, заснованих вже в новітній час. Заснована обитель була 1997 року, а передувала цьому відбудова занедбаної церкви кінця 19 – початку 20 ст. Існуюча Борисо-Глібська церква, що знаходиться на території монастиря, почала будуватись ще з […]
Петропавлівка

Петропавлівка

Село Петропавлівка, як і абсолютна більшість поселень Куп’янщини, виникло в кінці 17ст., точніше – у 80-х роках. Харківський полковник Донець-Захаржевський у 1682 році одержав вказівку продовжити заселення дикого поля,  дозволяючи виділити неосвоєні землі тим поселенцям уже утворених слобод, котрі побажають заселити нові місця. Вірніше, спочатку це було не село й не слобода. Було кілька окремих […]
Моначинівка

Моначинівка

Є в Куп’янському районі село Моначинівка. Як слобода воно виникло в кінці 17 ст., і кажуть, заснував неї козак з прізвиськом Моначин, який прийшов сюди з групою людей з Правобережжя Дніпра. Так це чи ні, але документальних свідчень цьому нема. Проте точно відомо, що через деякий час власниками села був рід Розаліон-Сошалських. Родоначальником прийнято вважати […]
Курилівка

Курилівка

Заснування слободи Курилівка відноситься до часів чергового спалаху заселення краю, першої третини 18 ст., та датується приблизно 1730 роком. В Курилівці знаходиться дерев’яна церква Іоана Богослова, яка є, напевно, однією з найстаріших церков Харківщини. Вона – справжня мандрівниця, причому мандрувала двічі. Початково храм було збудовано у Куп’янську, тоді ще слободі Купенка, та освячений як Петропавлівський. […]
Сенькове

Сенькове

До 1680 року біля слободи Купенської на правому березі Оскола не існувало постійних поселень, проте спроби їх заснування були. Московський воєвода Аверій Опухтін в 1680 році мав намір збудувати на горі, в місцині, що мала назву “Сеньків діл”,  караульний острог, але свої плани не здійснив. А вже в документах 1683 року біля Сенькового долу згадується […]
Катеринівка

Катеринівка

Чергова сакральна руїна. На цей раз у Катеринівці Великобурлуцького району. Церква Дмитра Солунського, 1910 року. Хоча на старих листівках вказується, що то церква Вознесіння Господнього. Коли відбулось переосвячення, чи можливо то інша церква, ще необхідно вияснити. Вікі, та й не лише вона, пише, що Катеринівка виникла 1861 року, коли кріпаків-селян поміщики Микола Хитров та Катерина […]