Офіційно датою заснування села Борове Зміївського району вважають 1660 рік. Проте в історико-статистичному опису Харківської єпархії 1857 року вказується на документ, що боярський син Онисим Бєлозєров надавав чолобитну на виділення йому орної та покосної землі поряд з маєтками «помещики девятью человеками Игнатом Дюковым с товарищи» «прмеж колодезя Студенка и Борового». Отже, фактично село вже існувало і заселялось раніше 1660 року. А якщо ще згадати, що при описі московськими дяками Муравського шляху в 1625 році присутнє посилання на колодязь Борового на ріці Уда, то й ще раніше. Можливо, саме цей колодязь і дав назву майбутньому селу.
В селі знаходиться напевно, один із старіших дерев’яних храмів Харківщини – церква Різдва Христового. Це вже третя церква у селі.
Перша була збудована разом з заснуванням села, у 1660 році Борове згадується вже як село, отже церква була. В тому ж історико-статистичному опису Харківської єпархії зазначено, що в церковному Євангелії 1668 року храм теж називається в ім’я Різдва Христового. Друга будівля церкви згадується в 1750 році, тоді храму було надано антимінс, освячений святителем Іоасафом. А от з датою зведення третього храму у мене однозначної відповіді нема.
Єпархія пише, що це був 1782 рік (те ж і у С.Таранушенка та Ф.Гумилевського), інше джерело, що 1789 рік, а ще інше взагалі, що рік побудови храму – 1762 і вона була перенесена з Гороховатської пустині, а в 1848 році ремонтувалась.
Одностайність в тому, що церкву вже збудували на новому місці, завдяки зусиллям прихожан. Освятив храм протоієрей Іосаф Погорлевський. Святиню звели з дубу, вона одноверха, тризрубна, компонування горозонтальне, тобто висота менша довжини і ширини. Бабинець не є первісним, був перероблений. В 2000-х роках була проведена реконструкція храму, тоді замінили покрівлю.
Взагалі церква справляє доволі приємне враження та є чудовим представником дерев’яного церковного зодчества Слобожанщини.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
