Ще 100 років тому звернули увагу на унікальність території «Ізюмської Луки», а перед війною створили тут заповідник «Чернеччина», доволі великий, на 22 тис.га. Але з невідомих мені причин, на початку 50-х років, його ліквідували. І лише в 1984 році тут почали знову з’являтись заповідні природоохоронні об’єкти. Перед розвалом СРСР постало питання про створення заказника на майже 26 тис.га, а в часи незалежності до нього повернулись лише 2003 року. В результаті виник РЛП «Ізюмська лука», правда через спротив місцевої влади на його виділили територію вдесятеро меншу. Добре, що хоч через два роки, її збільшили до 5 тис.га.
РЛП «Ізюмська лука» знаходиться західніше Ізюма, неподалік села Петрівське. Унікальність парку в тому, що Сіверський Донець у цій місцині дуже звивистий та утворює безліч заплав, це обумовило різноманітність ландшафту та типів природної рослинності. Вік багатьох дерев сягає поважних 100, а то й 200 років. 14 представників рослинного та тваринного світу в парку занесені до Європейського Червоного списку, 39 – до Червоної книги України, деякі з них мешкають лише тут та не мають аналогів в Україні. Окрім того, «Ізюмська лука» унікальна різноманіттям грибів, навіть на Європейському рівні. Звісно, ми не рахували спеціально, але їх тут 209 видів.
Актуальність охорони природи росте з кожним роком. Сподіваємось, що все ж таки здоровий глузд у можновладців переможе і вона прислухається як до порад так і до вимог науковців та просто активістів щодо необхідності збільшення заповідної території з присвоєнням парку статусу Національного.
Трохи східніше від РЛП, у Придонецькому лісництві є ботанічний заказник місцевого значення «Караван». Його утворено 1991 року, він значно менший за розмірами, всього 308 га. Якщо все ж НПП буде створено, то логічно, що ці 2 природоохоронні території будуть об’єднані.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
