До 1680 року біля слободи Купенської на правому березі Оскола не існувало постійних поселень, проте спроби їх заснування були. Московський воєвода Аверій Опухтін в 1680 році мав намір збудувати на горі, в місцині, що мала назву “Сеньків діл”, караульний острог, але свої плани не здійснив. А вже в документах 1683 року біля Сенькового долу згадується слобода Сеньковка.
Подальші дослідження показали, що Сенькове засноване було все таки дещо раніше, 1674 року, групою вихідців з-під Києва, яку очолював сотник Семен Осипович Богуславський, засновник дворянського роду Богуславських. Поселення розмістили в низині при впадінні в Оскол річки Сеньок, проте після зруйнування татарами у 1678 році, мешканці перебралися на узвишшя, побудувавши для оборони острог.
У кінці XVII ст. в Сеньковому була побудована церква, яка дістала назву Успенської. Проте церква, що стоїть в селі зараз, не є первісною. Нова почала будуватись 1843 року власником тутешніх земель, осавулом гусарського полку, нащадком засновників – Семеном Богуславським, і будувалась вона 15 років. Діяла церква до 1934 року, коли священика було заарештовано, а святиню переобладнали для потреб МТС, вибивши з боку вівтаря отвір для тракторів. Від початкових розписів мало що залишилось, хоча все ж на куполі збереглась фреска, що належить авторству ще молодого тоді Іллі Рєпіна. Зараз церква відремонтована та діюча.
Дві цікавинки про село.
У Сеньковому часто гостював письменник-гуморист Остап Вишня, який тут відпочивав і творив. У місцевій школі діє його музей. А друге те, що (правда, документально це не доведено, лише за переказами та на основі деяких публікацій), в селі певний час проживав Трохим Пегачов, син Омеляна Пугачова.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
