Заснування слободи Курилівка відноситься до часів чергового спалаху заселення краю, першої третини 18 ст., та датується приблизно 1730 роком.
В Курилівці знаходиться дерев’яна церква Іоана Богослова, яка є, напевно, однією з найстаріших церков Харківщини. Вона – справжня мандрівниця, причому мандрувала двічі. Початково храм було збудовано у Куп’янську, тоді ще слободі Купенка, та освячений як Петропавлівський. Пишуть, шо звели неї ще 1625 року. Хоча я маю щодо цього сумніви. Купенка була заснована на 30 років пізніше. 1800 року її розібрали та перевезли до хутора Гнилицький, який почав активно розростатись.
В честь церкви хутір через рік перейменували в Петропавлівку та надали статус слободи. Дерев’яний храм там простояв відносно недовго, громада Петропавлівки з часом вже могла збудувати собі нову муровану церкву, а стару знову перевезли, цього разу у Курилівку, де переосвятили в Іоанобогословську. Це сталося 1836 року (за іншими даними 1854 року).
У 30-і роки 20 ст. храм підлягав знищенню, проте його все ж таки відстояли миряни, а голова колгоспу запропонував передати церкву під зерносховище, що дозволило святині уникнути печальної участі. Тривалий час приміщення храму використовувалось навіть як кінотеатр, а в воєнні часи як військова їдальня. 1944 року храм передали у безкоштовне користування Іоанно-Богословській общині.
У 2008 році проводилось перекриття даху храму, при цьому виявили старі розписи. , що ці розписи можливо були зроблені за часів, коли церква знаходилась у Петропавлівці.
В Курилівці тривалий час дислокувався авіаційний полк, у якому практичну льотну підготовку проходили військові льотчики, серед них кілька космонавтів, в тому числі Олексій Леонов. В зв’язку з цим, при Курилівському ліцеї було відкрито музей авіації та космонавтики.
P.S. На одному з сайтів Куп’янщини прочитав невеликий допис про зустріч автора тієї статті з настоятелем церкви, священиком Василем Щербаном. Цитую.
“Дізнаюсь, що у давні часи храм став осередком неоднозначної події в історії тодішньої держави. Коли храм ще знаходився у місті, в ньому проголосив про себе довірливим куп’янчанам самозванець, який стверджував, що він цар Петро ІІІ. Самозванця було спіймано. Розгнівана імператриця Катерина ІІ покарала і самозванця, і священика, який потурав самозванцю, і наказала знищити осквернений храм. “Та у людей була міцною віра, і куп’янчани вирішили зберегти церкву, – розповів отець Василій. Її приміщення розібрали, волами перевезли в село Петропавлівку, а імператриці доповіли, що її наказ виконано”.
Дійсно, такий самозванець в історії Куп’янська був, звали його Петро Чернишов, біглий солдат Брянського полку, і священик був – Семен Іванецький. Аферу відкрили практично відразу, обох відправили до Сибіру, псевдоцаря – на пожиттєву каторгу, священика – на вічне поселення. Про ці події також писав в своєму оповіданні “Куп’янський самозванець” Григорій Квітка-Основ’яненко. Проте зв’язок тих подій саме з цією церквою притягнутий за вуха. Варто лишень співпіставити дати: події відбувались у 1770-х роках, Катерина ІІ померла 1796 року, церкву перевезли у Петропавлівку 1800 року.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
