Село Петропавлівка, як і абсолютна більшість поселень Куп’янщини, виникло в кінці 17ст., точніше – у 80-х роках. Харківський полковник Донець-Захаржевський у 1682 році одержав вказівку продовжити заселення дикого поля, дозволяючи виділити неосвоєні землі тим поселенцям уже утворених слобод, котрі побажають заселити нові місця. Вірніше, спочатку це було не село й не слобода. Було кілька окремих хуторів, заселених переселенцями-черкасами. Простяглись вони вздовж річки Гнилиці, яку зараз вже й побачити повноводною велике щастя. В останні роки влітку вона або пересихає, або виглядає невеличким потічком. Місцевість біля річки була болотистою, тому перший хутір, який там виник, так і назвали – Гнилицький. Місцеві добували торф і як паливо возили на продаж до Куп’янська. Після об’єднання хуторів постала нербхідність мати свою церкау. Свою не будували, який там ліс на болотині, купили й перевезли дерев’яну церкву з Купинки (Куп’янська). Це сталось 1800 року. Оскільки церква була Петропавлівською, то й хутір перейменували в Петропавлівку. А вже через рік, після освяченя храму, хутір отримує статус слободи, храмове саято, та право на проведення ярмарки.
Слобода стала швидко розвиватись та розростатись, стала центром парафії та волості. Звичайно, що невелика церква вже не задовольняла потреби великого та поважного села. Тому, 1836 року в седі зводять нову муровану церкву, а стару дерев’яну знов розібрали і перепродали в Курилівку, де вона стоїть до цих пір, вже як Іоанно-Богословська. Про цю церкву читайте в окремому дописі про Курилівка.
А тепер все ж ще трохи про дату будівництва. 1836 рік – найбільш поширена дата у всіляких джерелах. Напевно, копіювалась та поширювалась без посилання на документи. Між тим, є ще дві дати, які розкидані в часі досить суттєво, на 43 роки. Причому і там, і там є певні подробиці.
Наприклад (цитую мовою оригіналу для достовірності).
“В 1821 году храм построен на новом месте, на сумму доброхотного подаяния, старанием отставного вахмистра Филиппа Реуцкого и обывателей: Федора Глушка, Алексея Водолажского и священников: Кодрата Гусинского и Спиридона Корнильева. Февраля 11, 1822 года, новый храм освящен во имя Апостолов Петра и Павла”
А ось інші дані, з “Справочной книги Харьковской епархии”, складеної Секретарем Харківської Духовної Консисторії Іваном Самойловичем.
“Петро-Павловская церковь построена в 1864 г. старанием прихожан; каменная, однопрестольная. Земли усадебной нет, пахотной 99 дес. Прихожан муж. пола 4316 душ, жен. пола 4144 души. Имеется капитал в 1200 руб. Имеются церковно-приходская и земская школы; приходского попечительства нет. Священник Иоанн Корнильев, на настоящем месте с 1903 г. Священник Иоанн Базелевич, на настоящем месте с 1885 г.”
Як бачимо, в обох випадках фігурують священики з прізвищем Корнільєв.
До речі, 1906 року священики храму в Петропавлівці втрапили в халепу.
Жителі села запідозрили отця Іоана Базилевича і отця Іоана Корнільєва, волосного старшину Захарія Дмитрієва Коваленка, фельдшера Федора Миколаєва Базилевича у тім, що вони нібито писали в Державну думу, що Петропавлівське товариство не має потреби в землі. Зібрали сього 4 червня волосний сход і вигнали із волості старшину та послали за священниками. Їм, після прибуття на сход, оголосили, що відбирають у них землю, яке раніше надало товариство і примусили священників розписатися у тому, що земля їм не потрібна.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
