Є в Куп’янському районі село Моначинівка. Як слобода воно виникло в кінці 17 ст., і кажуть, заснував неї козак з прізвиськом Моначин, який прийшов сюди з групою людей з Правобережжя Дніпра. Так це чи ні, але документальних свідчень цьому нема. Проте точно відомо, що через деякий час власниками села був рід Розаліон-Сошалських.
Родоначальником прийнято вважати писаря Ізюмського полку Юрія (Георгія) Семеновича Розаліон-Сошальського, який 1705 року через полковника Федора Шидловського надав чолобитну царю, з описом своїх військових заслуг, та проханням закріпити за ним пусті землі та дозволити заселити їх неслуживими вільними черкасами. Згідно царського указу 1706 року така земля була йому відмежована. В указі було сказано: “… крестьяне, которые на той земле ныне живут и впредь учнуть жити, его, писаря Ю.Райзелиона-Сошальского, и жены его, и детей во всем слушали бы, пашню пахали и сено косили и всякую работу работали бы”. Першим власницьким поселенням стали хутір Жеребець (Юрієвка) та слобода Гусинка, згодом до неї додались і інші слободи, в тому числі і Моначинівка.
У Юрія Семеновича було двоє синів, Олександр та Георгій. Сотнику Олександру перейшли всі маєтки по ріці Жеребець (слобода Юрієвка), а полковому хорунжому Георгію – слободи Гусинка та Моначинівка. Власне, Моначинівка – родове гніздо хорунжого Георгія Георгійовича Розаліон-Сошальського, та його сина, ротмістра Дмитра Георгійовича. До речі, останній 1808 року, після того як вийшов у відставку, та тричі, з 1801 по 1813 рік, обирався Куп’янським предводителем дворянства, збудував у Моначинівці муровану Дмитрівську церкву.
Чому я так детально зупинився на Розаліон-Сошальських та до чого підводжу ? Справа в тому, що в 1770-х роках в Моначинівці часто бував Григорій Савич Сковорода, гостював в садибі Розаліон-Сошальських, з якими товаришував, та любив відвідувати місцеву церкву (ще стару, яка стояла до зведеної 1808 року). І панська садиба, і церква розміщувались в самому центрі села, по обом бокам майдану. Зараз ні садиби, ні церкви нема. Проте Григорій Сковорода посадив тут кілька дубів, частина з яких залишилась, їх можна бачити на території сільської школи А один з дубів дістав меморіальне оформлення, та назву Дуб Сковороди-молодший. Обхват його 2,5 м; висота 38 м; вік 250 років. В школі діє літературно-краєзнавчий музей, присвячений Сковороді.
Пізніше власником маєтку був Семен Дмитрович Розаліон-Сошальський – герой Бородинської битви, підпоручник 7-ї кінної роти 3-ї артилерійської бригади. За сімейними переказами, він зібрав в своїх маєтках кількасот людей, озброїв їх, забезпечив кіньми та спорядженням та на чолі цього загону прибув у ополчення.
P.S. Цікавою є сімейна легенда про походження такого незвичного прізвища – Розаліон-Сошальські. Ще аж у 16 ст., коли родина поляків Сошальських подорожувала Європою, десь на кордоні з Францією дівчину із Сошальських викрав французський розбійник Розаліон. А коли все ж розбійника впіймали і діло дійшло до розправи, дівчина заступилась за француза та не дала його покарати, оскільки на той час встигла закохатись у хлопа по вуха. Мало того, вони одружились та взяли собі подвійне прізвище. А на гербі роду почали зображати розу та лева.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
