- Балаклійський район
- Барвінківський район
- Богодухівський район
- Валківський район
- Великобурлуцький район
- Вовчанський район
- Дворічанський
- Дергачівський район
- Зміївський район
- Золочівський район
- Ізюмський район
- Коломацький район
- Красноградський район
- Краснокутський район
- Куп'янський район
- Нововодолазький район
- Печенізький район
- Харківський район
- Харків
- Чугуївський район
- Шевченківський район
Харківська область розташована в північно-східній частині України. Регіон межує з Дніпропетровською, Донецькою, Луганською, Полтавською та Сумською областями. На півночі Харківщини проходить державний кордон з Російською Федерацією. Площа території становить 31.4 тис. кв. км.
В адміністративно-територіальному відношенні область поділяється на 27 районів. У регіоні розташовано 17 міст (в т.ч. 7 обласного підпорядкування), 61 селище міського типу, 1683 сільських населених пунктів. Найбільші міста – Харків, Ізюм, Лозова. Загальна чисельність населення регіону – 2998 тис. осіб.
Про глибокі стародавні корені краю свідчать археологічні знахідки, зокрема пам’ятки сарматської культури (могильні кургани) в південних районах, ранньослов’янської культури (Зміївський, Краснокутський райони), салтівської культури. Пам’яткою воєнно-інженерного мистецтва першої половини ХVІІІ ст. є Ізюмська оборонна лінія. На Харківщині велика кількість пам’яток монументального мистецтва, присвячених видатним особистостям козацтва. Унікальними історичними пам’ятниками окремих населених пунктів є краєзнавчі музеї. До головних архітектурних пам’яток відносять найстарішу кам’яну споруду українського бароко – триглавий Покровський собор, а також комплекс споруд Харківського університету, Благовіщенський собор, Церкву Трьох Святителів, Єврейську синагогу, Римсько-католицьку церкву у Харкові та ін.
Унікальні цінні природні територіальні комплекси зосереджені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду області, найцікавішими з яких є: національний природний парк “Гомільшанські ліси”, регіональні ландшафтні парки “Великобурлуцький степ”, “Печенізьке поле” та “Ізюмська лука”; ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Харківський зоопарк. Неповторні територіальні комплекси Харківщини – це Дворічанський та Слобожанський природні парки, які в недалекій перспективі будуть віднесені до НПП України. “Альпійська долина” – перший в Харківському регіоні (Зміївський район) гірськолижний центр із системою штучного засніження схилів.
Гути. Економія Кеніга
Селище Гути Богодухівського району відоме перш за все тим, що більше 100 років тому тут знаходилась одна з основних економій на Слобожанщині надуспішнішого в той час підприємця та мецената Леопольда Кеніга, та за якого Харківська губернія стала одним із центрів цукрового виробництва в Російській імперії. Крім цього, Кеніг мав на Слобожанщині паркетну фабрику, винокурні, цегельний […]
Борщова
Про село Борщова на північ від Харкова якось зовсім мало історичних відомостей. Засновано 1731 року, ну ще й те, що поселення козацьке, висновок роблю з того, що по ревізьким відосостям 1742 року в слободі було 197 душ, в основному козаки з ріднею. Про Свято-Тихонівський храм інформації не більше, хоч він і вражаючий. Збудували його на […]
Мечебилове. Церква
З назвою села Мечебилове все зрозуміло. Тут ні до чого вигадувати різні версії. Мечебилово було засновано 1776 року князем генерал-майором Давидом Мечебиловим, напевно сюди він переселив частину своїх селян, вже наступного року в цьому поселенні Ізюмського повіту було 390 мешканців. Є версії, що походив генерал з грузинського князівського роду Мачебилі. Після смерті чоловіка маєток в […]
Шебелинка. Найбільше газове родовище
В Шебелинці відсутні якісь значущі архітектурні пам’ятки. Проте пишатись місцевим є чим. Як тільки починають говорити про Шебелинку, відразу згадується що тут знаходиться одне з найбільших газоконденсатних родовищ в Європі. Хоча зараз вже, напепно, ні. Таким воно було на момент відкриття та початку розробки, хоча в межах України все одно залишається найбільшим. Наступне за ним […]
Литвинівка. Дендропарк
Колись ще в шкільні роки я збирав марки. І був в мене цілий великий альбом, присвячений відомим особистостям, а марки випускали з нагоди ювілейних дат, або на вшанування пам’яті. Добре пам’ятаю, що серед них була й марка з Вавиловим Миколою Івановичем. Як це було розповсюджено в радянські часи, людина, що мала в родичах “буржуїв”, але […]
Пересічне. Моховате болото
Хоч це і не північний регіон країни, не Полісся, де такий ландшафт досить поширений, на Харківщині теж можна зустріти болотисті місцини. Одне з них – Моховате болото, що розташоване в урочищі на кордоні Солоницівки та Пересічного, гідрологічна пам’ятка місцевого значення з 1984 року. Площа болота 1,7 гектарів. Назва зрозуміла, на ньому розростається багато моху, який […]
Петрівська фортеця Української оборонної лінії
В першій половині 18 ст., а саме в 1731-1742 рр. здебільшого на території нинішньої Харківської області, за проектом генерала Йоганна Вейсбаха, зводиться так звана Українська оборонна лінія, військово-інженерна система земляних укріплень, що слугувала для захисту південних кордонів Російської імперії від набігів кримських та ногайських татар, а іноді й турків. Лінія складалася з 16 фортець з […]
Мурафа. Лікарня Харитоненків
Про Івана Герасимовича Харитоненка багато писати не буду. Ця особистість, разом з сином Павлом Івановичем, займає почесне місце поряд з Симиренками/Яхненками та Терещенками, відома всім (сподіваюсь), а хто не знає, може прочитати про нього в мережі. Інформації більш, ніж достатньо. Лише окреслю в кілька рядків, щоб зв’язати Івана Герасимовича та Павла Івановича з Мурафою Краснокутського […]
Мар’ївка
Село Мар’ївка Барвінковського району зовсім невеличке, всього 30 мешканців. На території села існувала Бузова фортеця, що була споруджена у 1731 році – частина земляних фортифікацій Української оборонної лінії, зведеної в першій половині 18 ст., для захисту від набігів татар. Це була друга з фортець, якщо рахувати зі сходу, після фортеці св.Петра у селі Петрівське, та […]
Васищеве
Васищеве навіть для деяких харків’ян є не досить відоме, хоча й знаходиться поруч. Хіба що, як місце, де можна відпочити наодинці з природою. Розташовано селище посеред лісу та має два профілакторії та дитячий табір. В 1647 році тут оселились боярські діти, і на честь одного з них Прокопія Васищева, який заснував тут чи 29, чи […]
Колонтаїв. Дуб
Ми доволі часто приділяємо увагу ботанічним пам’яткам, серед яких значна частина належить і деревам-старожилам. А їх, як кажуть, у нас є. Одне з них знаходиться трохи на південний схід від села Колонтаїв Краснокутського району. Це величний кремезний дуб, пам’ятка природи місцевого значення з 1984 року, який називають Дубом Петра І. Вік цього велетня біля 400 […]
Чепіль. Крейдяна скеля
Є в Україні такі природні суперлокації, про які, навіть мешкаючи зовсім неподалік, і не підозрюють про їх існування, та їдуть за сотні кілометрів, щоб побачити щось схоже. Знаю людей, що їздили ще до анексії в Крим, для походів по схожим місцям, у крейдяні розломи, каньони тощо. Може в Криму вони й мастабніші, але ця місцина […]
Високопілля
Мережа надає інформацію, що офіційно Високопілля стало так називатись з 1907 року. Між тим в документах 18-19 ст. вже така назва існувала. А раніше слобода, з 1670 року, з часу заснування (за іншими даними перша церква була вже 1644 року, тобто напевне слобода заснована й раніше), мала назву Хмельове, по імені першого поселенця козака Тихона […]
Бугаївка
Бугаївка-Ізюмець. Саме так називалось раніше село Ізюмського повіту, а зараз від назви залишилась лише перша половина. Можливо і є ще старі люди, які продовжують називати село, як пращури. Ми не питали. Заснована слобода була в кінці 17 ст. першим полковником Ізюмського полку Костянтином Григоровичем Донець-Захаржевським. Рід був дуже знаменитим, багато його представників залишили слід у […]
Іванівка. Барокова церква
Раніше село Іванівка Ізюмського району називалось Капустянівка, перейменували його в радянські часи. Навіщо, незрозуміло, адже Іванівок і так було сотні. Капустянівка виникла на початку 18 ст. на землях сотника Ізюмського полку Івана Івановича Захаржевича-Капустянського, дуже впливового землевласника, в його володінні було 7000 десятин землі. І батько, і дід Івана Івановича теж були сотниками, Ізюмського та […]