Мережа надає інформацію, що офіційно Високопілля стало так називатись з 1907 року. Між тим в документах 18-19 ст. вже така назва існувала. А раніше слобода, з 1670 року, з часу заснування (за іншими даними перша церква була вже 1644 року, тобто напевне слобода заснована й раніше), мала назву Хмельове, по імені першого поселенця козака Тихона Хмеля.
Високопілля входило свого часу, в 1679-1731 роках, до Ізюмської оборонної лінії, яка зводилась в 1679-1680 роках для захисту від набігів кочовиків та включала в себе систему оборонних укріплень із земляними валами та дерев’яними фортецями.
Напевно, при спорудженні таких споруд у Високопіллі знадобилось менше ресурсів, адже для захисту був використаний земляний вал ще скіфського періоду, який розташований між річкоми Мжа та Коломак, висотою шість метрів з двометровим рвом. Його відновили й укріпили. Сьогодні по цьому насипу прямує семикілометрова дорога від Перекопу до Високопілля, і тільки перед самим селом вал звертає до річки Коломак.
Як писав вище, перша Миколаївська церква була з 1644 року, вона була зруйнована 1711 року під час набігів татар та відновлена через 6 років.
1806 року збудували нову Миколаївську церкву, вже муровану. Будувалась вона коштами майора Миколи Заварикіна та місцевих прихожан. Через 21 рік, 1827 року, його зять, колезький радник Петро Костевський зробив ремонт та покрив дах храму металом. Він помер у 1837 році, і дзвиницю будувала вже його вдова, Наталія Миколаївна Костевська, поточно зробивши ще один ремонт церкви. Це сталось 1841-1842 р.
Святині пощастило. Це один з небагатьох храмів регіону, який був діючим навіть у всі роки радянської влади.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
