Кам’янка носить свою назву від 1945 року. Колись це поселення називалося Барабой, а у 1808 році сюди, із Бадена, Ельзаса, Рейніфанца та Пруссії, прийшли німецькі колоністи, які із дозволу імператора Олександра І, заснували колонію, яку назвали Мангейм.
Станом на 1834 рік у німецькій колонії Мангейм було 299 жителів. У 1886 році у Мангеймі, центрі Мангеймської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 1679 осіб, налічувалось 160 дворових господарств, існували римо-католицька церква, школа, 6 лавок та 3 винних погреба, відбувались базари через 2 тижні по середах. За 4 версти — молитовний будинок. У 1899 році — проживало 1776 осіб у 208 дворах, станом на 1915 рік населення Мангейму складало більше двох тисяч осіб. У селі була волосна управа, земська поштова станція, ринок, католицький костел, постоялий двір і паровий млин.
За адміністративним поділом СРСР у 1923 році засновано Мангеймський район, до якого, входять Мангеймська, Зельцька і Куртівська волості[5].
У вересні 1945 року після виселення німецького населення село перейменовано на Кам’янку.
У Кам’янці зберігся німецький костьол Різдва Пресвятої Богородиці. Ну як зберігся? Стіни стоять.
Костьол побудований у німецькій колонії Мангейм у стилі неоготики в 1850 році на кошти німецьких колоністів — католиків. У 1890 році храм був розширений і до нього була добудована висока дзвіниця.
1935 року храм закрили, зняли з нього хрести, спалили вівтар і зруйнували орган. До 1941 року використовували як зерносховище. Під час Другої світової війни за румунської адміністрації робота костелу була відновлена. У 1944 році німецьке населення села виїхало в Німеччину, і після закінчення війни храм був знову закритий.
У XXI столітті від храму залишилися тільки стіни. Покрівля практично повністю зруйнована. За матеріалами Вікіпедії.
Фото Романа Маленкова.
