Село Келеберда лежить на березі Дніпра на 5 км південніше Горішніх Плавнів. Назва тюркська, від слів «кир» – пагорб та «берда» – річка. Виходить пагорб над річкою, чи щось подібне. Вважається, що заснував село Іван Сірко – знайшов на це час, у перервах між знищенням татар та дружбою із Москвою. Перша згадка села, під назвою Короберда, датується 1646 роком. У 1660 році тут вже стояла козацька сотня і Келеберда вважалася містечком.
У 1709 році Келеберда була знищена російськими військами, точніше донськими козаками під проводом Яковлєва – каральною експедицією, яка мала знищити тили гетьмана Мазепи. Офіційною причиною нищення містечка було надання провізії запоріжцям. Пізніше містечко відродилося. В середині 19 століття тут мешкало близько 5 тисяч жителів, працювало чотири щорічні ярмарки, та щотижневі базари. Пишуть, що тут було 75 водяних млинів – багато, важко зрозуміти де вони стояли, адже не зберігся жоден. Жодна пам’ятка архітектури в Келеберді не збереглася, але є гарна нова церква, на кам’яному виступі прямо над річкою. Можна піднятися на дзвіницю – пейзажі дуже нічогенькі. Поряд із церквою стоїть ще одна нова атракція села – пам’ятник Тарасу Бульбі та його коню – так вже захотілося меценату, який профінансував будівництво церкви та пам’ятника.
Берег Дніпра у Келеберді має великі гранітні виступи – гарно і колоритно. А ще поряд із Келебердою є цвинтар, на якому збереглося немало могил 19 століття, із старими надгробками, і є навіть кілька великих родинних гробівців – склепів. Щоправда, все у бур’янах і недоглянуте.
Текст та фото Романа Маленкова.
