Полтавська область

Полтавська область розташована у центральній частині України. Площа території складає 28,8 тис. кв. км (4,8 % площі країни). Регіон межує з Дніпропетровською, Кіровоградською, Київською, Сумською, Харківською, Черкаською і Чернігівською областями. Загальна чисельність населення регіону складає 1693 тис. осіб.

Адміністративний центр – Полтава. Поділяється область на 25 районів, має 15 міст, у тому числі 5 обласного підпорядкування, 21 селище міського типу, 1862 сільські населені пункти. Найбільші міста – Полтава, Кременчук, Лубни, Комсомольськ, Миргород.

Полтавщина є визначним культурним центром України. Розташована на мальовничому правому березі Дніпра гостинна Полтава славиться своєю архітектурою XVII-XIX ст. Історія міста Полтави пов`язана з іменами багатьох відомих письменників. Варто відвідати музей природознавства і мистецтва. Широко розвинені народні промисли (вишивка, килимарство, кераміка); роботи полтавських майстрів відомі по всьому світу.

Сприятливі кліматичні умови, густа сітка piчок, численні водойми у поєднанні з мальовничими краєвидами, наявність мінеральних вод, відносно невисокий рівень урбанізації формують значний рекреаційний потенціал області. Основа курортних pecypciв краю – мінеральні та столові води, які використовують для лікування на курорті Миргород, а також у курортній місцевості Ліщинівки.

ajax spinner
Лубни. Лиса гора

Лубни. Лиса гора

Історичну пам’ять Лубен береже і Лиса гора. На ній виявлено сліди стародавнього поселення і рештки курганного могильника епох енеоліту – бронзового віку, скіфського часу, доби Давньої Русі. Археологічні дослідження тут проводили Ф.Камінський, В.Ляскоронський , М.Чередниченко, О.Сухобоков, О.Супруненко. Обстеження Лисої гори проводились Ф.Копиловим, І.Горенком, В.Непріною, Є.Махно. А відомий археолог, засновник Лубенського краєзнавчого музею Г.Стеллецький заповідав похоронити […]
Лубни. Модерн та український модерн

Лубни. Модерн та український модерн

Ось що про Лубни пише Вікіпедія (2021 р.) Лубни (давніша назва Лубно, Лубні)— місто в Лубенському районі Полтавській області України, адміністративний центр Лубенської міської громади і Лубенського району. За чисельністю населення — четверте місто в області після Полтави, Кременчука і Горішніх Плавнів. Станом на 1 березня 2012 року у місті Лубни проживало 47 845 осіб. […]
Солониця

Солониця

Ще донедавна Солониця була у Козельщинському районі, а зараз у Кременчуцькому. Сюди ми потрапили випадково, дорогою на ночівлю у Кобеляки. Село як село, і не зупинялися б, якби не красива будівля школи, в якій ми зразу ідентифікували колишню земську. Виявилося, що то і не земська була, а «вища початкова» – так вона називалася. В цю […]
Сари

Сари

Сари – старовинне велике село у Миргородському районі на правому березі річки Псел. Тут мешкає близько 2,4 тисячі жителів. Вважається, що Сари засновані у 1622 році на Сарському городищі. Спочатку було десять хат, а потім село стало рости, і до кінця 19 століття це було велике село, центр волості із кількістю мешканців, яка наближалася до […]
Правобережна Сокілка

Правобережна Сокілка

Село Правобережна Сокілка знаходиться на правом березі річки Ворскли, за 17 км від районного центру Кобеляки та за 85 км від обласного центру Полтава. Вище за течією річки, на відстані 5-ти кілометрів розташоване село Перегонівка, нижче за течією, на відстані 4-х кілометрів розташоване село Лучки — центр Лучківської сільської ради, на протилежному, лівому березі річки […]
Снітин

Снітин

Село Снітин, в якому мешкає близько дев’яти сотень жителів, розташоване у Лубенському районі. Снітин відомий з 988 року як літописне місто Кснятин, одне з укріплень Посульської оборонної лінії. У 1106 р. в районі Снітина руські князі розбили половецького хана Кобяка. У 1239 році Снітин був зруйнований ордами Батия. Згодом містечко значилося серед володінь Вишнивецького. Універсалом […]
Харківці

Харківці

За 10 км від Гадяча, поряд із селом Сари, розташоване село Харківці. Населення в ньому близько шести сотень осіб, а заснували село у 1680 році – реєстровий козак Харко заклав тут хутір. В селі стоїть дерев’яна церква Різдва Богородиці, збудована у 1889 році за типовим єпархіальним проектом. В радянські часи храм закрили, тривалий час використовували […]
Хорол. Хорольська яма – страшний табір смерті

Хорол. Хорольська яма – страшний табір смерті

Місто Хорол дуже давнє – вперше у літописах він зустрічається під 1083 роком. Майже усі свої 938 років історії Хорол був невеликим укріпленим населеним пунктом, який постоянко руйнували у війнах і не давали йому розвиватись. Він ніколи не піднімався вище рівня сотенного містечка, але ніколи не опускався до рівня села. От і зараз тут мешкає […]
Червоний Кут

Червоний Кут

Недалеко від Гадяча є село Червоний Кут. Зовсім невеличке – тут мешкає близько сотні людей, але досить старе – засноване у 1622 році. На думку деяких дослідників саме біля цього села 16 вересня 1658 року було підписано Гадяцький договір. В Червоному Куті є галявина із кількома багатовіковими дубами, біля яких, нібито, і підписували угоду. Ніякого […]
Чорнухи. Скарбниця модерну

Чорнухи. Скарбниця модерну

Чорнухи — селище  колишній центр Чорнухинського району Полтавської області. Козацьке містечко найбільше відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди, тут діє літературний музей з меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди, встановлено йому пам’ятник. Щодо походження топоніму «Чорнухи», крім декількох народних легенд, в тому числі і тієї, що апелює до козака-першопоселенця на ім’я Чорнуха, висуваються 3 версії: […]
Харсіки. Земська школа Сластіона

Харсіки. Земська школа Сластіона

Земська школа в селі Харсіки Лохвицького повіту Полтавської губернії (повна офіційна назва — трикласне народне училище відомства Міністерства народної просвіти[ru]) зведена в 1913 році за проектом архітектора Опанаса Георгійовича Сластіона. Школа в Харсіках є однією з багатьох шкіл Лохвицького земства. Шкільний комплекс в Харсіках включав власне школу (зведена 1913 року), дерев‘яний сарай, дубовий погріб, відхідник, […]
Піски-Удайські. Земська школа Сластіона

Піски-Удайські. Земська школа Сластіона

Земська школа, 1912 р.? Архітектори: Опанас Сластіон, техніки Лохвицького земства Спочатку проза життя, хоча й не без лірики. Шкільна садиба в Пісках-Удайських унікальна. Тут доживає віку первісна вбиральня для дітей — дерев’яна, столітня, у такому ж, як і школа, стилі українського модерну. Скоріше за все, більш ніде в Україні не знайти подібної пам’ятки архітектури, ще […]
Нетратівка. Земська школа Сластіона

Нетратівка. Земська школа Сластіона

Земська школа, 1911 р.  Архітектори: Опанас Сластіон, техніки Лохвицького земства Місцеві вимовляють назву села на хімічний манір — «Нітратівка». Тому у мандрівця виникають закономірні сумніви: ну звідки в подібному осідку соцреалізму узятися буржуазно-націоналістичній школі? Одначе вона там є, скромна та мила, як сільська хата. Точніше, вона була такою до останнього євроремонту, а нині сяє пластиком […]
Мокіївка. Земська школа Сластіона

Мокіївка. Земська школа Сластіона

У селі Мокіївка Чорнухинського району збереглася земська школа, побудована у 1912 році за проектом архітектора Опанаса Сластіона. Стиль – український архітектурний модерн.
Хорошки. Палац Щербатових, руїна, Рамайдан

Хорошки. Палац Щербатових, руїна, Рамайдан

Село Хорошки (наголос на останній склад) достатньо велике. Нині тут мешкає близько восьми сотень осіб. Відоме село тим, що в ньому знімали радянський фільм-блокбастер «Весілля у Малинівці». Головним декором послужив маєток князя Щербатова, який нині – цілковита руїна. А який же ж прекрасний він був, з левами, з колонами. Важко зрозуміти, як палац дійшов до […]
Сухе. Батьківщина Гончара

Сухе. Батьківщина Гончара

За 13 км від Кобеляк лежить невелике село Сухе, в якому живе всього півтори сотні жителів. У селі є церква Апостолів Петра і Павла Української православної церкви Київського патріархату. Село Сухе— це батьківщина Олеся Гончара. Раніше воно називалося Суха Слобода. З Сухою Слободою пов’язане дитинство українського письменника, літературного критика, громадського діяча Олеся Терентійовича Гончара (1918—1995). […]