Церкву Різдва Христового на київському Подолі збудував перший головний архітектор Києва Андрій Меленський. Проект він виконав у 1808 році, а наступного року почалося будівництво. Освятили храм у 1814 році, вже після Великої пожежі (1811 р.). Перед Меленським стояла складна задача – звести доволі помітний храм у обмеженому об’ємі. Він чудово справився із нею.
Стиль церкви Різдва Христового – класицизм із елементами ампіру. Нава із широким куполом та прибудована дзвіниця із високим шпилем. Дзвіниця із хрестом мала висоту 30 метрів.
Церква Різдва Христового мала особливе значення для українців – саме у ній у травні 1861 року (18-19 травня) стояла труна із тілом Тараса Шевченка, під час його останньої мандрівки від Петербурга до Канева. Відтоді народ називав церкву Шевченковою, можливо саме тому її і знищили комуністи у 1936 році.
Велике щастя, що місце, де стояла церква, у радянські часи не забудували. Там була невелика літня кав’ярня, а у 1990-х заклали сквер. На місці церкви поклали пам’ятний камінь.
У 2002-2005 роках, згідно із кресленнями первинного проекту Меленського, та архівними світлинами, церкву було відбудовано. Замовляла відбудову храму київська влада, а проект виконали Юрій Лосицький та Олена Мирошниченко. Нині вона у чудовому стані й підпорядковується ПЦУ. В церкві експонується копія посмертної маски Шевченка.
Текст та фото Романа Маленкова
