Будинок №34 – один із найкрасивіших на Андріївському узвозі. Стоїть він одразу ж навпроти знаменитої церкви, що й дала назву вулиці.
Будинок постав у так званому «московському тєрємному» стилі на замовлення Єфросинії Столяренко в у 1900-1901 р.р, як прибутковий. Його звели за проектом архітектора Олександра Хойнацького. Роботи виконали під керівництвом цивільного інженера Миколи Вишневського. Через значний схил рельєфу крила будинку різноповерхові.
У зв’язку з особливостями ділянки композиція головного фасаду асиметрична, Верхня наріжна частина і вигин фасадів виділені вертикальними розкріповками, що переходять у підвищені об’єми горищних приміщень. Первісно розкріповки увінчували великі цибулиноподібні бані з ліхтариками, декоративними кокошниками і орнаментованим лускоподібним покриттям (втрачені). Міські легенди стверджують, що бані були обшиті листовим сріблом, але то навряд чи…
Пластичне оздоблення фасаду, виконане з цегли, витримано у формах московської архітектури 17 ст. зі стилізацією під «тєрєм» (була така «ісконная» мода на початку ХХ ст. в Російській імперії). Нижні поверхи оброблені під руст. Входи позначені масивними арковими порталами з важками. Пишний декор двох верхніх поверхів складається з лиштв з кілеподібними й трикутними сандриками, ширинок, поребрика, кілеподібних кокошників і нішок. Збереглися прикрашені накладним різьбленням і фігурним заскленням двері у тамбурах сходових кліток, а також первісне оздоблення інтер’єрів (ліплення, паркет, кахляні груби, гранітні сходи з кованими металевими огорожами).
Хто у тому «теремі» жив?
У 1907—1911 у цьому будинку в квартирі № 29 проживав Житецький Павло Гнатович (1837—1911) — філолог, дослідник української мови і літератури; педагог, чл.-кор. Петербурзької АН (з 1898), член київської Старої Громади і Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, дійсний член НТШ, співробітник «Киевской стариньї», де керував працею над складанням словника української мови. 1907 обраний першим почесним членом Українського наукового товариства у Києві. ЗО травня 1908 удостоєний ученого ступеня доктора наук.
1908 розпочав роботу над «Енциклопедією слов’янознавства», яка була опублікована після його смерті 1914 в журналі «Україна».
1908—1958 у квартирі № 9 на другому поверсі проживав Кезма Тауфік Гаврилович (1882—1958) — вчений-сходо- знавець. Після закінчення 1906 Київської духовної академії викладав арабську і турецьку мови у вузах Києва; з 1920 — старший викладач факультету міжнародних відносин, з 1948 — професор Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Був завідувачем сектора арабо- іранської філології АН УРСР. 1928 Т. Кезма створив підручник «Елементарні основи граматики арабської мови у популярному викладі», який одержав визнання багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Т. Кезма пропагував українську літературу в арабомовних країнах, зокрема, в Єгипті, Сирії, Іраку, співробітничав із журналом «Аль-Іха» («Братство», Єгипет). Опублікував чимало матеріалів про Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, переклав українською мовою твори арабських письменників: Джелаля Халіда, Мухаммеда Теймура та ін.
У 1919—1920-х рр. у квартирі № 1 мешкав Сагарда Микола Іванович (1870— 1943) — бібліограф. Закінчив Київську духовну академію, викладав у Полтавській духовній семінарії. 1919—1934 — співробітник Всенародної бібліотеки України, завідувач відділу періодики, редактор «Журналу бібліотекознавства та бібліографії» (1927—ЗО). Репресований..
1963—1967 в квартирі № 17 — Тютюнник Григір (Григорій) Михайлович (1931 — 1980) — прозаїк, лауреат премії ім. Лесі Українки (1980, посмертно, за повісті «Климко» та «Вогник далеко в степу»). 1991 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом письменника.
Нині на першому поверсі будинку містяться театр-студія «Академія», художня галерея «Триптих», кафе.
(При відготовці використано матеріали «Захоплюючий Киїів»)
