Кле́котів — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області, розташоване за 10 км на північний схід від міста Броди.
Село Клекотів, а також Шнирів, Білявці та Бовдури раніше підпорядковувались Шнирівській сільській раді. Населення становить 314 осіб.
Перша письмова згадка належить до 1419 року. Хоча заселення території відбулося значно раніше. У 1880 році тут нараховувалося 50 дворів, де мешкало 520 осіб. Основну частину населення становили українці, були поляки та декілька єврейських родин.
Під час першої світової війни австро-угорська влада евакуювала селян до австрійського Гмюнду, де функціонував табір для українців-галичан, вивезених із районів воєнних дій. Під час бойових дій більша частина села була знищена.
Дерев’яна церква Святого Івана Богослова з дзвіницею
Село Клекотів належало до національно свідомих сіл Брідщини: з кінця XIХ століття тут діяла читальня «Просвіти», яка мала свій будинок і бібліотеку; у міжвоєнний період у селі працювала молодіжна організація «Луг», при церкві діяв осередок молодіжної організації «Українська молодь — Христові», досить дієвим було товариство «Сокіл»; Клекотів, одне з чотирьох сіл Бродівського повіту (у 1930-х роках), мало свій духовий оркестр.
Дерев’яна церква Святого Івана Богослова з дзвіницею, збудовані у 1720 році. Нині церква перебуває в аварійному стані: іконостас відсутній, дверей немає, дах протікає. З церкви викрадено ікони, що були намальовані на стінах церкви. Трагічною є доля дзвіниці церкви Святого Івана Богослова, яку було розібрано у 1993 році (незважаючи на те, що це була пам’яткою архітектури), а на її місці споруджена нова мурована з білої цегли дзвіниця. Обидві пам’ятки 1969 року було внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення під № 430-1/м та № 430-2/м.
Церква Святого Апостола і Євангеліста Іоана Богослова, збудована у 1936-1939 роках. З приходом незалежної України добудували і відкрили нову муровану церкву, а стару дерев’яну перетворили на склад, у якому зберігали риштування, дошки та інші господарські матеріали, які зараз перетворилися на будівельне сміття. Під час облаштування мурованої церкви було продано давній іконостас старого храму. За отримані кошти громада справила сучасний іконостас в новому храмі, однак безповоротно втратила давній безцінний мистецький твір з унікальними іконами. Неприпустимим є те, що церква, яка простояла лихоліття І світової, українсько-польської, радянсько-польської, другої світової воєн, коли фронти нищили майже все село дощенту, втрачається в роки незалежної України. Церква знаходиться в користуванні релігійної громади ПЦУ парафії Апостола і Євангеліста Іоана Богослова.
Текст із Вікіпедії, фото Романа Маленкова
