Колодрібка — село у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер. Знайомство з селом розпочав із Дністровського каньйону “Білий камінь”. В цьому місці річка робить дивовижну петлю, утворюючи казкові краєвиди, помилуватись якими можна з оглядового майданчика. Вдалині, де закінчується каньйон, вже видніється село. Воно розташувалось в долині.
З північного заходу долину прорізав глибокий та стрімкий яр, яким протікав потік Бурти, що розділяв долину і село на дві частини: північну й південну. На північ від Буртів – гора Фіцик, на південь – Мочарки, поміж ними піднімається гора Середній горб. Географічно село поділялося на три частини, звані “кутами”: Жабирівка (центральна і найбільша), Томаківка, Ґермани.
Меандр Дністра біля Колодрібки
Дністровський каньйон “Білий камінь” неподалік села.
Римо-католицька каплиця, споруджена 1910 на кошти графа Де ля Скаля
Перша письмова згадка про село — 1446 р. Фахівці вважають, що поселення існувало ще в часи Київської Русі. Походження первинної назви села Кордуб’є — від прізвища Кордуба. Сучасна назва села походить, імовірно, від географічного розташування села “коло брідка”. За леґендою, татари знищили “коло броду через Дністер” фортецю, що мала назву Дрібка (Дробка). Нове поселення звели біля згарища, тобто коло Дрібки (“дрібна, невеличка”). Ще виводять походження назви села від назви с. Брідок на протилежному березі р. Дністер – “коло Брідка”.
16 ст. — село належало до Подільського воєводства Речі Посполитої. 1516 р. згадане як містечко Кордуб’є, власність князів Лянцкоронських, що його зруйнували татари. Тоді гербом села був їхній власницький герб “Задора” (“Пломєньчик”) – на блакитному тлі сіра лев’яча голова, що вивергає полум’я. Того ж року поселення отримало маґдебургзьке право.
1530 — знову село. 1547 р. Лянцкоронський віддав Колодрібку в заставу Якубові Ґрадовському Мисшурі. У 17 ст. збудований замок (до наших днів не зберігся). 6 вересня 1600 р. польський гетьман С. Жолкевський біля Колодрібки переправився з військом через Дністер, йдучи на допомогу молдавському господареві Я. Могилі.
1772—1867 — Колодрібка перебувала під владою Австрії, 1867–1918 рр. – Австро-Угорщини;
1809—1815 — за Шенбрунським договором – Російської імперії. За часів австрійського панування власниками села були ґраф Станіслав Козаковський та поміщиця Копановська.
Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (1906 р.)
За Австро-Угорщини діяла двокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – п’ятикласна двомовна. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Рідна школа”, “Сільський господар”, “Січ”, “Сокіл”, “Луг” (голова Петро Кикоть; загинув 1944 р.), “Відродження”, театральний гурток, хор, оркестр; кооператива “Єдність”, чотири водяних і паровий млини, гуральня, каменоломні, піщані кар’єри.
Під час Першої світової війни тут пролягала російсько-австро-угорська фронтова лінія; 1915–1916 рр. в Колодрібці стояли російські війська. За переписом 1921 р., в селі було 405 дворів із населенням 1827 осіб, на 1931 р. – 486 дворів (2076 осіб).
Від 7 липня 1941 р. до 14 квітня 1944 р. село – під нацистською окупацією. На кінець 1943 р. в дивізії “Галичина” перебувало 52 уродженців села. Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинули 52 жителі села, 33 пропали безвісти (1944—1945). Протягом 1944—1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі: вбитий симпатик ОУН Михайло Курляк; ув’язнено 43 особи; вивезено у Сибір 8 осіб; загинуло 44 борці ОУН і УПА.
Відомі борці за свободу-уродженці села:
член ОУН Іван Бзовий (1914–1943), підпільниця Марія Матвійчик-Козарюк (1910–1950),
заступник командира самооборонних кущових відділів Петро Соколівський (“Орлик”; 1925–1947);
зв’язкові ОУН Євдокія Герман-Середа (“Зірка”; 1924 р. н.) та Ольга Колодій-Наконечна (“Марія”; 1925 р. н.);
командири самооборонних кущових відділів Петро Касіяник (“Галайда”; загинув 1946 р.), Іван Курляк (“Явір”; 1922–1944), Василь Петльований (“Борець”; 1922–1946);
стрільці УПА: Василь Арсенчук (“Чорний”; 1924–1944), Іван Козарюк (1920–1944), Василь (1923–1944), Іван (“Хмара”; 1927–1950) та Петро (“Сірий”; 1917 р. н.) Костюки, Петро Ткачик (“Грім”; 1910–1945).
1940 р. в Колодрібці створено колгосп, який відновив свою діяльність у 1947 р. (1,1 тис. га).
Інформація з Вікіпедії. Фото Петра Грушка
Могила УСС (1990 р.)
Символічна могила воякам УПА
