Від часів, коли Батий зруйнував «верхнє місто» і до другої половини ХІХ століття Ринкова площа на Подолі була економічним, культурним, духовним та адміністративним серцем Києва.
Тут стояла Київська ратуша у якій від XVIІ ст. та до початку ХІХ року знаходився Магістрат. Ратуша згоріла під час сумнозвісної Великої пожежі 1811 року, що винищила майже весь Поділ.
Від 1798 до 1800 року саме в ратуші відбувалися перші контрактові торги, шо й дали нову назву Ринковій площі – Контрактова.
Перед тим, від 1774 р. місцем укладення контактів було містечко Дубно (сучасна Рівненщина), яке наприкінці ХVIII століття увійшло до складу Російської імперії. Однак з низки міркувань у 1797 р. контактові збори перенесли до Києва.
На контрактових ярмарках укладалися угоди (контракти) про гуртову купівлю-продаж сільськогосподарських продуктів, ремісничих, промислових продуктів, купівлю-продаж та оренду землі, маєтків, підписувалися угоди про застави та позики і , навіть маєтково-подружні документи (це коли у якості посагу передавалися маєтності, чи навпаки, під час розлучення ділили майно тощо.
- Котрактовий будинок та ярмарка. Початок ХХ ст.
Контрактовий ярмарок поєднувався із звичайним. Адже до Києва з усієї України, а також зі значних теренів сучасної Білорусі та росії приїздило чимало дуже небідних людей. На двотижневі «контракти» часом приїздило до 18 тисяч людей. Це було більше, ніж половина населення усього міста! Подія вливала чималу кількість грошей в кишені городян. Наприклад, дім на Подолі поруч з Контрактовою площею, здавався в оренду за 2500 рублів асигнаціями!
Перші контракти укладалися в будинку Ратуші. Пізніше їх перенесли до спеціального двоповерхового будинку. Що цікаво, суто економічні речі тут поєднувалися з культурними подіями. Зокрема на першому поверсі укладали угоди, а на другому у режими нон-стоп відбувалися виступи відомих артистів, ставилися театральні імпрези та проводили бали. Це був перший публічний театрально-концертний майданчик Києва.
Зокрема тут виступали угорський піаніст і композитор Ференц Ліст, польські музиканти — брати Г. і Ю. Венявські, скрипаль К. Ліпінський (його навіть вважали суперником самого Нікколо Паганіні), бельгійський віолончеліст Ф. Серве («віолончельний Паганіні», автор музичної п’єси «Спогади про Київ»), італійська співачка А.Каталані (1823), російський скрипаль Г. А. Рачинський (у 1820-х), італійські оперні, також театральні трупи з Мадрида, Варшави, музичні капели з кріпаків, українські, польські і російські театральні трупи. У 1890-х у приміщенні Будинку відбувалися вистави, організовані Київським драматичним товариством.
Цікавий факт. У Контрактовому будинку була спеціальна дошка зі списками, боржників та недобросовісних підприємців, які складали кредитори. Укладаючи якусь велику угоду її учасники обов’язково звірялися із цим списком. Якщо там знаходили потенційного покупця чи клієнта (часто контракти укладалися у кредит), то підписання угоди могли й скасувати.
Тоді ж Ринкова площа і стала Контактовою (пізніше на честь царя – Олександрівською)
Перший Контрактовий будинок разом з сусідньою Ратушею згорів у катастрофічній пожежі 1811 року.
Нова споруда Конрактового будинку постала у 1814-1817 роках за проєктом відомого архітектора шотландського походження Вільяма Гесте. Будівництво здійснював київський міський архітектор Андрій Меленський.
Цікавий факт: На будівництво нового Контрактового будинку пішло каміння з розібраної Ратуші, що згоріла одночасно із першим будинком контрактів.
«Британськопідданий» архітектор Вільям Гесте на той час фактично керував всіма містобудівними справами в імперії і доклався до розбудови майже 500 її міст.
Андрій Меленський був першим головним архітектором Києва ( у період 1799-1829 рр). Саме він керував забудовою Подолу після катастрофічної пожежі 1811 року.
Серед його доробку – будинок Назарія Сухоти на Покровській, де після пожежі, яка знищила Ратушу і до переїзду на Хрещатик наприкінці ХІХ ст. знаходилися Магістрат, а після повного скасування Магдебурзького права – Міська Дума. Меленському належить проєкт Церкви Різдва Христового на Поштовій, церква-ротонда Святого Миколая (Аскольдова могила) тошо…
За первісним проєктом Вільяма Гесте планувалося звести тричастинний магістратський комплекс, який зайняв би квартал трапецієвидної форми на головному торгівельному майдані Києва. Але звели лише сам Контрактовий будинок.
Контрактовий будинок постав у стилі класицизму. Головний фасад, що з боку площі має чотириколонний портик дорійського ордеру, увінчаний трикутним фронтоном. Неправильні контури планування (а саме непрямі кути у поєднанні стін, поворот колонади по відношенню до осі всієї будівлі) обумовлені конфігурацією ділянки забудови. Центральні ділянки північного і західного фасадів прикрашені портиками пілястр дорійського ордеру, східний фасад — портиком з тричетвертних колон.
Контрактовий будинок довгий час залишався центром економічного життя Києва. Але від кінця ХІХ ст він перетворився на досить маргінальну ярмарку кондитерських виробів, цукерок, мармеладу та варення. Крім того у цьому солодкому місці періодично збиралися цукрозаводчики, аби узгодити свої дії (кількість продукції, ціни, закупівельні ціни на буряк тощо) в рамках Загальноросійського товариство цукрозаводчиків.
Про культурне життя – сказано вище.
Після падіння царату в Контрактовому будинку розміщувалися Торгова академія та Торговий музей. З ліквідацією політики НЕПу а з ним і Контрактового ярмарку будинок втрачає свою первісну функцію остаточно.
По тому споруду використовували різні технічні училища. Від 1980-х пам’ятка мала досить жалюгідний вигляд.
До відродження Контактового будинку активно долучився відомий банкір державний діяч Вадим Гетьман – після реставрації будинку від середини 1990-х там почала працювати Міжбанківська валютна біржа.
На жаль, на сьогодні вигляд ділянки Контрактової площі де знаходиться будинок, що дав їй назву, незле потворить «напівруїна» Гостиного двору, який є центром архітектурної композиції площі. Після сумних перепитій доби Януковича, коли пам’ятку хотіли перебудувати на черговий торгівельно-офісний центр, від зими 2013 року пам’ятка стоїть без даху, вікон і тиньку. Після Революції Гідності спроба «прихватизувати» споруду закінчилася нічим. Наразі Гостиний двір у власності державі та у віданні Мінкульту. На жаль в Міністерстві сьогодні немає коштів навіть на консерваційні роботи, не кажучи вже про реставрацію. Попри це прохання громади столиці передати його місту, у якого є гроші і плани на цю будівлю, залишаються непочутими. Відповідно історичне серце Києва залишається спотвореним сумними навівруїнами…
