Чудові модернові будинки-близнюки у Києві, на Набережно-Хрещатицькій 7б. Їх збудували у 1913 році. Тут збереглися фасади та інтер’єри (принаймні, на сходових клітинах). Вони чотириповерхові, а висота між поверхами 3,6 м. Свого часу подібний модерн був популярним у Європі і Київ не виключення. Далі текст Антона Короба:
Унікальний комплекс з двох дворових житлових флігелів садиби, збудованих у 1910-і рр., зберігся на Набережно-Хрещатицькій вулиці на Подолі. Це єдиний збережений приклад у будівельній практиці до 1917 року у Києві побудови двох майже однакових житлових будинків (однакові чолові фасади – конфігурація різна) у дворі – флігелів однієї приватної садиби у подібній симетричній композиції: головними фасадами один напроти іншого, орієнтовані перпендикулярно щодо головного будинку.
Це була мов перша ластівка майбутньої уніфікації, стандартизації житлової забудови, яка запанувала на після 1920 року, вже за совєтів. Царський же період у загальній свідомості асоціюється з різноманітністю, індивідуальністю та оригінальністю (наскільки спроможні були власник та архітектор) в архітектурі. Але перші кроки до масового типового будівництва були зроблені вже тоді. До того ж ці два флігелі формують ансамбль, оскільки розташовані один навпроти іншого. Головний будинок садиби, що виходить на червону лінію вулиці є старшим за ці флігелі і датується приблизно 1860-70 рр.
Реконструкція 2000-х позбавила його автентичності. Останні роки публікувалися проєкти сучасноі забудови на місці цієї садиби. Дійсно, стан флігелів свідчить про відсутність капремонту, певну занедбаність, та наче приготування до знесення будинків. Жодних покращень не було помітно. Схоже, що унікальні будинки поч 20 ст. приречені. Опорядження фасадів цих двох «близнюків» має риси пізнього раціонального модерну у його київській інтерпретації. Поширені у забудові Києва того часу декоративні елементи виконані суто у цеглі. Центральні ризаліти увінчані «фірмовим» для модерну фронтоном з сегментним завершенням, яке наче «стиснуте» двома пілонами, що є продовженням лопаток. Це дає традиційну для модерну композицію. У полі фронтона розташовне еліпсоподібне вікно. Подекуди зберіглося первісне металеве огородження балконів. У під‘їздах зустрічаємо автентичні елементи опорядження: огородження сходів малюнку у стилі модерн (неоригінальне – кілька аналогічних прикладів у будинках Києва), метласька плитка (проста – білі октагони та сірі маленькі квадратики між ними). Звертають на себе увагу пізніші радянські шафи на кожному поверсі.
Текст Антона Короба, фото Романа Маленкова.
