Молодова (з наголосом на останньому складі) – село у Вовчанському районі Харківщини. Зараз тут мешкає біля 600 жителів, а на початку 20 століття було втричі більше. Засноване 1635 року, тобто ще до великого заселення краю черкасами. Три російскі родини Муравйових, Толстих та Тимофієвих приїхали з Московії та й осіли тут.
Історія церкви сягає 1740 року. Тоді збудували невелику дерев’яну церкву (до неї тут правда протягом майже 100 років була зовсім невеличка розбірна церква, про яку відомостей і не залишилось), будували без цвяхів, використовуючи дерев’яні ж шурупи. Освятили храм в честь Богоявлення Господнього. 1887 року він згорів, та ше й кількість населення зростала, в кінці 19 ст. нагальним стало будівництво нової церкві, більшої і мурованої. Ініціатором був церковний староста Роман Єгорович Дергоусов, який спеціально їздив до Харкова клопотати перед начальством, зустрічався в місті з купечеством з приводу залучення коштів на будівництво. Найбільше пожертвував купець Махонін, який мав поряд з селом вапняний завод, крім того вклались і самі парафіяни. Заклали церкву 1902 року в центрі села на височині, щоб була видно здалеку, нарешті через п’ять років вона була відкрита. Храм бароковий, вийшов дуже гарним, висотою двадцять метрів, із цегляною різьбою та розкішним внутрішнім оздобленням, з величною дзвіницею, яка мала кілька дзвонів, найбільший з них важив 100 пудів. За описом Філарета Гумілевського, при храму була школа грамоти. До нашого часу дійшла, хоч і не дуже якісна, світлина, на якій можна бачити, як святиня виглядала в ті часи із дзвіницею, тому що в часи радянських гонінь на церкву на початку 1930-х ту дзвіницю зруйнували (хоча є й відомості, що дзвіниця постраджала у роки 2 світової). Саму церкву теж хотіли знищити, розтягнувши тракторами, але товсті міцні стіни витримали. Головний дзвін мешканці таємно вивезли в ліс та сховали, закопавши в землю. Перед війною у будівлі церкви облаштували сільський клуб, а вже після війни – будинок культури. Згодом про культуру забули, та перетворили святиню в склад чи комору, де зберігали трав’яну муку для колгоспної птахоферми.
З часом будівлю покинули, вона почала занепадати та серйозно руйнуватись. В 2011 році нарешті прийняли рішення про реставрацію храму.
Світлини 2017 року, тому дещо не відповідають тому, що ви можете побачити у селі сьогодні. Зараз церква повністю відреставрована в первісному вигляді, правда без дзвіниці. Це білосніжна, дуже гарна красуня.
Текст Ігоря Дорожка, фото Максима Назаренка.
