Це одна із небагатьох будівель Подолу, яка вціліла після пожежі 1811 року. Тоді відбулося докорінне перепланування міста – його будували фактично «з нуля», і лише нечисленні муровані будівлі та цегляні храми, є свідками старого допожежного Подолу. Майже усі вони стоять під кутом до сучасних вулиць, спроектованих у відповідності до норм магдебурзького права. Серед них і будинок, зведений наприкінці 17 століття, в якому нині «Музей гетьманства». Міські легенди називають його будинокм Мазепи, але документально, перебування у ньому Івана Степановича, не підтверджено.
Із 17 століття тут була садиба родини Сичевських. Вважається, що будинок звів Стефан Сичевський, який був священиком розташованої неподалік Спаської церкви. Будинок був одноповерховим, мав товстелезні стіни, глибокі льохи та циліндричний дах. 1787 року у Сичевських, за 1400 карбованців, будинок купив купець Козьма Усович, а у 1810 році він перейшов до іншого купця – Івана Покровського.
Після пожежі 1811 року будинок втратив дах і через деякий час був перебудований. За проектом Андрія Меленського, головного архітектора Києва, було надбудовано другий поверх, а чоловий фасад прикрасив фронтон із двома колонами.
Покровські володіли будинком до 1910 року, ну а більшовики його націоналізували. Тут розмістили комунальні квартири, які ліквідували аж у 1980-ті роки. Потому унікальна будівля стояла пусткою.
На початку 90-х років минулого століття з ініціативи громадських організацій Києва і представників української діаспори, було створено Фонд Івана Мазепи. На кошти цього фонду було проведено реставрацію, а у 1993 році «будинку Мазепи» розмістили Музей гетьманства.
Будівля має унікальні інтер’єри українського бароко на першому поверсі й у льохах. Тут розміщено експозиції, присвячені українським гетьманам. Адреса: Київ, вул. Спаська, 16В.
Текст та фото Романа Маленкова.
