Будинок за адресою Контрактова площа, 7 офіційно вважається найстарішим житловим будинком Києва. Щоб було зрозуміліше – найстаріший житловий будинок, який і нині виконує свою безпосередню функцію – житло. Звели його у 1798 році на кошти дворянина Леонтія Вишневського (це його батько – Федір, привіз у столиці імперії Олексія Розумовського). Ще за рік до того на цьому місці стояв інший будинок, але згорів під час пожежі 1797 року.
1806 року будинок знову постраждав під час пожежі. Його відновили, але у 1811 році на Подолі спалахує найбільш катастрофічна пожежа за всю історію. Вся дерев’яна забудова згоріла, а цегляна (будинок Вишневських був саме таким) обгоріла. Наступного року після пожежі ропочинається докорінне переплануванняя Подолу. Допожежних будинків збереглося небагато і будинок Вишневських серед них. Він вже не виходив головним фасадом на червону лінію, поступово добудовавувався і добудовувався. Особливо спотворили його вигляд дерев’яні прибудови та радянські цегляні.
Нині будинок розташований у дворі – щоб потрапити до нього потрібно пройти через арку за адресою Фролівська, 3. Ззовні абсолютно не нагадує туристичний об’єкт, але всередині він дуже цікавий, адже на першому поверсі збереглися склепіння кінця 18 століття, а також дерев’яні сходи кінця 19 століття та багато іншого. Володіє будинком Костянтин Малєєм, який радо впускає туристів на огляд головної кімнати із склепіннями (залу). Він навіть дозволяє влаштовувати тут невеликі заходи та зйомки.
Родина Малєєва володіє будинком від 1891 року – тоді його купив прадід нинішнього власника, Максим Нечаєв – відомий у імперії кондитер (торгував пряниками). У радянські часи із будинку зробили комунальне житло на 5 квартир – фактично кожна кімната була окремою квартирою. Костянтин Малєєв витратив дуже багато зусиль, щоб повернути будинок у родинну власність – що викупив, що відсудив.
Біля входу у будинок росте дерево, посажене матір’ю нинішнього власника у 1945 році.
Якщо хочете більш детальну інформацію про архітектуру екстер’єрів та інтер’єрів будинку – заходьте сюди.
Текст та фото Романа Маленкова.
