Нетеченці

Спочатку Нетечинці були одні. І зараз одні. А між цим був великий період часу, коли були й Старі Нетечинці, й Нові Нетечинці.

Перша офіційна згадка про село відноситься до 1493 року, воно є в обліковому реєстрі Подільського воєводства, як землі, що належали польській короні за часів короля Яна Ольбрахта. Власниками села в середині XVI ст. були Радецькі. Подальші реєстрові документи згадують лише Нетечинці, проте 1728 року вже з’являється згадка й про Нові Нетечинці, східніше старого поселення. Існує припущення, що нове село виникло після 1699 року, після повернення Поділля з панування османів під владу Польщі. На початок 1780-х власником обох Нетечинець був Каетан Потоцький, а вже після нього, з кінця XVIII ст. і аж до початку ХХ ст. – Тиравські.

Каетан Потоцький видав свою дочку Катаржину за шляхтича Михайла Тиравського, а Нетечинці віддав подружжю як посаг. Михайло Тиравський залишився в історії як жорстокий та хтивий пан, що не пропускав жодної спідниці своїх кріпачок. На нього писали скарги навіть у сенат, відомо що у 1827 році він відбував покарання у Кам’янець-Подільській в’язниці, два тижні був ув’язнений. Але й це не зупинило пристрастей вже похилого пана. Однієї ночі листопада 1832 року кілька селян впіймали вже 80-річного Тиравського під час вчинення чергового неподобства, та провчили його, перев’язавши мотузкою причинне місце, до ранку поміщик помер.

Після його смерті половина Нових Нетечинець дісталась у спадок онуці Юстині Завадській, а Старі Нетечинці перейшли до невістки – вдові Пелагеї. Та в свою чергу передала маєток синам Феліксу та Адаму, і станом на 1850 рік відповідно до «Інвентаря Летичівського повіту села Нетечинець Старих» саме Адам Тиравський вказаний як власник.

У другій половині ХІХ ст. в Старих Нетечинцях панував Сігизмунд Тиравський. Саме від збудував двоповерхову садибу, що в досить пристойному стані зберіглась дотепер. Будівництво розпочалось у 1898 році. Цеглу з клеймом майстрів везли із Польщі. В маєтку була ванна, туалет, проведені вода та каналізація. У підвальному приміщенні розташовувалась кухня. Неподалік садиби пан збудував господарські будівлі: 2 конюшні (а поміщик любив та розводив коней), 3 комори. Коло маєтку поміщик заклав парк, який існує понині. Сам Сигізмунд Тиравський з родиною в маєтку жив лише влітку, а інший час сім’я проводила у Варшаві. Можливо, це й стало причиною того, що після смерті пана його син, Ян Тиравський, у 1913 році продав маєток відставному полковнику царської армії Попелю, якого через чотири роки селяни вигнали, а майно розділили. Це був 1917-й. Через рік Попель повернувся з мадярським загоном, винних покарав, більшу частину майна було повернуто. Але ненадовго, через кілька місяців селяни вбили його поблизу Деражні під час чергової втечі.

Садибі вдалося врятуватись. В ній облаштували школу, з 1921 року – початкову, а з 1930 року – семирічну. З 2014 року це Старонетечинський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад», тобто тут і школа, й садочок. При школі діє музей, що має статус Народного.
Кожна з частин села, а правильніше буде сказати, кожне село, й старе, й нове, мали свою власну церкву. У них і історії схожі, як близнюки. У Старих Нетечинцях Покровська церква зведена у 1760 році, у Нових Нетечинцях Михайлівська – у 1778 році. Обидві дерев’яні, обидві триверхі, у обох добудовані дзвіниці. У обох бічні верхи було знято, у Покровському храмі – у 1872 році, у Михайлівському – через два роки. Обох храмів вже давно нема. Та Петропавлівська церква, що є в селі – нова, з 2002 року.

Більше про Нетечинці, історію села, його церков можна прочитати у нарисі В.В. Дячка та В.А. Чикунди, який так і називається. «Село Старі Нетечинці: нарис історії (від першої писемної згадки до початку ХХ століття)». Він у вільному доступі у мережі, погугліть, не пожалкуєте. Деяка частина інформації взята саме звідти. Нарис всього на 10 сторінок, проте, напевно, це найбільш зведена інформація з багатьох джерел та документів. Можна лише подякувати авторам за кропітку працю.

Цікаво, що один з авторів нарису є нащадком першого дячка старої вищезгаданої Покровської церкви (з XVIII ст.)

P.S. Наразі обидва села знову об’єднанні та входять в Нетечинську ОТГ.

Текст та фото Ігоря Дорожка