Село Обознівка розташоване у Кременчуцькому районі Полтавської області. Раніше воно було у Глобинському. Кількість населення – близько 400 осіб.
Обознівка була заснована у 30 роки 17 століття, хоча назва, згідно із переказами, виникла значно пізніше – у часи Північної війни, коли на території села зупинився великий військовий обоз. Щось там було ще пов’язане із обозними, які залишились жити у селі, після того, як обоз пішов. Хоча як він пішов без обозних? Мабуть як у відставку вийшли, тоді поселились.
Наприкінці 18 століття Обознівкою володів поміщик Шушков, який вирізнявся великою жорстокістю у відношенні до селян. Не дивно, що селяни вбили такого пана. Як це сталося – точно не відомо, але наступний пан, на прізвище Башмаков, був не набагато краще – він взагалі не з’являвся у селі, від його імені діяв управляючий, який не жалів кріпаків.
В кінці 19 століття Обознівка перейшла у власність до Балтазара Скадовського, який, у якості весільного посагу, передав її своїй дочці Софії, та її чоловіку – Олександру Панайотову. Останній і звів у селі головну його пам’ятку – прекрасний зразок цегляного російського модерну – Богоявленську церкву. Навіть архітектор відомий – Микола Ніконов, зодчий багатьох пітерських храмів.
Церкву будували із 1896 по 1901 роки. Цегла постачалася із власного заводу Панайотова, тому на ній клеймо «А.П.». Вона має орієнтацію не схід-захід, як потрібно у православному храмі, а північ-південь – такою була забаганка замовника, щоб оглядати зручніше було.
В центрі храму традиційний для російського сакрального мистецтва кубічний об’єм, який завершують п’ять куполів. Над бабинцем дзвіниця із шатровим верхом. Під східним приділом родинна усипальня Панайотових, щоправда, напевне, тіл там давно немає. За зразок для оздоблення інтер’єру взяли київський Володимирський собор. Розписи виконували відомі художники Мурашко та Соколов. На жаль, ми не побували у храмі всередині, тому світлин інтер’єрів не маємо.
Текст та фото Романа Маленкова.
