Олишівка — селище Чернігівського району Чернігівської області України. Розташоване на річці Смолянка.
На південь від Олишівки розташований Сосинський гідрологічний заказник, на північ — лісовий заказник «Олишівська Дача», на схід — заповідне урочище «Чернещина».
Поселення виникло на початку XVI століття шляхом об’єднання восьми хуторів, яке від навколишніх вільхових лісів отримала назву Ольшанка, пізніше Олишівка. Існує й інша дата заснування, як згадував відомий український етнограф О. Шишицький-Ілліч, у 1854 році старожили містечка повідомили йому, що Олишівку засновано 395 років тому.
У часи Гетьманщини село було столицею Олишівської сотні. Пізніше село ввійшло у склад Козелецького повіту.
1893 року в село було привезено два ткацькі верстати-літаки для початку ткацького виробництва. Під керівництвом поміщиці Слєпушкіної було створено ткацьку артіль, яка з допомогою губернського земства досягла певних успіхів. Було налагоджено збут продукції, побудовано склади. Однак після відходу Слєпушкіної артіль розпалася.
За переписом 1897 року в містечку мешкали 4193 особи (2015 чоловіків та 2178 жінок). Православними себе назвали 3812.
1900 року в містечку вже діяла народна бібліотека-читальня.
Текст із Вікіпедії.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Будівництво церкви було розпочато 1908 року. Вочевидь, 1909 року храм було завершено. Згідно дослідження В. Зеленюк це тричастинний храм, що складається з розміщених по одній осі трьох об’ємів: дзвіниці, нави та апсиди. Будівля церкви цегляна, на низькому кам’яному цоколі, потинькована, пофарбована в білий колір.
Церква прямокутна в плані, без внутрішніх стовпів.
У композиції фасадів класичні членування та ренесансний декор сполучаються з деталями, характерними для давньоруської архітектури. Витягнені прямокутні вікна мають півциркулярне завершення, оздоблене напівкруглими кокошниками. Декор вікон об’єднується широким карнизом уздовж усього периметра церкви. Верх облямівки вікон та карниз оформлено дашком з металевою покрівлею. По верху стін іде аналогічний карниз з ряду «сухариків» між горизонтальних тяг.
Церква відреставрована і використовується за призначенням. Незважаючи на еклектичність форм, церква являє собою цікавий зразок української культової кам’яної архітектури початку ХХ століття.
Текст із Вікіпедії.
Фото Романа Маленкова.
