Михайлівський монастир (церква та дзвіниця)
Найстарішою будівлею Переяслава є Михайлівська церква. Розташована вона неподалік від площі Переяславської Ради (вул. Московська, 34). Храм заклали у 1646 році. Значну частину коштів на його будівництво виділив полковник Федір Лобода. Церкву реставрували і оновлювали у 1719 році, а також після пожежі у 1734-му. На початку ХІХ століття обвалилося кам’яне склепіння. Його більше не відновлювали, замінивши у 1823 році дерев’яним дахом. Саме тоді Михайлівська церква зробилась схожою на великий декорований будинок з фасадами, оздобленими пілястрами і полив’яними кольоровими розетками, головами янголяток та рельєфними орнаментальними написами. Під час ІІ Світової війни церкву було дуже пошкоджено. Відновлювали її у 1951-53 роках за малюнком Тараса Шевченка. Зараз у приміщенні храму розташовано експозиції Музею народного одягу.
Михайлівську церкву збудували над фундаментом великого п’ятибанного Михайлівського собору, який стояв у центрі дитинця. Ця споруда, датована другою половиною ХІ століття, неодноразово згадується у літописах як один з найвеличніших храмів Київської Русі. У ньому хоронили переяславських князів. Фундамент та залишки стін собору, зруйнованого татаро-монголами, розкопали у 1949-53 роках. А в 1982 році над північно-західною частиною фундаменту спорудили павільйон, в якому розмістили Музей архітектури Переяслава часів Київської Русі.
У XVII столітті Михайлівська церква була головним храмом однойменного монастиря. Поряд з церквою збудували дзвіницю, що одночасно служила надбрамною вежею, а також трапезну і келії. Згідно реєстру нерухомих пам’яток України, дзвіницю збудували у 1666 році, але багато дослідників стверджують, що це відбулося в 1745-му.
Успенський собор
Зовсім недалеко від Михайлівського монастиря височить великий п’ятиглавий Успенський собор – спадкоємець легендарного собору, біля якого козаки заприсяглися на вірність московському царю. Той храм, збудований у 1596 році Костянтином Острозьким, згорів у 1655 році. На його місці в 1760 збудували великий дерев’яний храм з дев’ятьма візантійськими банями. Але в 1825 році його так переробили, що, за словами Шевченка, «неможливо дивитись на нього, а не лише малювати».
Сучасний Успенський собор збудували у 1896 році у популярному тоді «цегляному» стилі. Фасади собору вмістили у собі мотиви різностильового декору романських, готичних та візантійських споруд. За допомогою фігурної цегляної кладки будівельники створили химерні орнаменти.
Вознесенський монастир та колегіум
Поряд з площею Хмельницького, на вулиці Сковороди, розташований Вознесенський монастир. Ансамбль монастиря почав формуватись у 1695-1700 роках, разом з побудовою величного Вознесенського собору. «Это соборный храм прекрасной, грациозной, полурококо, полувизантийской архитектуры, воздвигнутый знаменитым анафемой Иваном Мазепою…» – так писав про собор Тарас Шевченко. Нині храм, у якому розміщено Музей-діораму «Битва за Дніпро», на реставрації.
У 1738 році на території монастиря збудували дерев’яний будинок вищої школи – колегіуму. Але через десять років та будівля, як і інші дерев’яні споруди монастиря, згоріла. На її місце у 1753-57 роках поставили нову цегляну.
Переяславський колегіум (вул. Сковороди, 52) відомий тим, що у ньому викладав професор піїтики Григорій Сковорода. Тут видатний філософ написав велику кількість своїх творів (зокрема «Сад божественних пісень»). Наприкінці ХVІІІ століття колегіум перетворили на духовну семінарію. Нині у приміщеннях колишнього колегіуму розташувався музей Григорія Савовича Сковороди.
Дзвіниця, що є чи не головною окрасою ансамблю монастиря, була споруджена у 1770-76 роках. Вона вважається видатним зразком українського бароко і домінує над усією центральною частиною Переяслава. У 1782 році до дзвіниці прибудували невеличку Варваринську церкву, але ця споруда була зруйнована у 1941-45 роках.
До ансамблю монастиря входить і будинок колишнього гуртожитку духовного училища (вул. Сковороди, 52), в якому зараз розташовано початкову школу та міську гімназію. Його збудували у 1877 році і до 1917-го використовували за призначенням. З перших років радянської влади до 1941 року тут містився дитячий будинок, у роки гітлерівської окупації – комендатура, а з 1958 по 1996 роки – корпус педучилища. За всі ці роки будівля дуже змінилася – після бомбардувань 1941-43 років довелося відбудовувати ціле крило, а пишне декоративне оздоблення взагалі було втрачено.
Дзвіниця
Відновлення верху каплиці (за малюнком Тараса Шевченка)
Руїни каплиці
Вознесенський собор
Переяславський колегіум
Духовне училище
Троїцька церква
На розі вулиць Шевченка та Гімназійної стоїть Троїцька церква. Її попередницю, що займала це ж місце, у 1791 році зруйнувала блискавка. Кошти на відбудову храму збирали парафіяни, і 1804 року нову Троїцьку церкву було освячено. Її звели у давньоруському стилі з елементами класицизму. У 1864 році до церкви прибудували дзвіницю.
Церква Бориса і Гліба
Переяслав – місто, овіяне міфами і переказами. Навіть назва його пов’язана із стародавньою легендою, за якою юнак переміг могутнього воїна-кочівника й цим зажив собі слави – “переяв славу”. Ще одна легенда розповідає про убивство князя Бориса Володимировича братом – Святополком Окаянним. Сталося це у 1015 році неподалік від Переяслава, на річці Альті. Місце загибелі одного з перших руських святих (Бориса канонізували 1072 року разом з братом – Глібом) здавна вважалося святим, тому в ХІ столітті тут поставили церкву. Але на початку ХІІ століття храм зруйнували половці. Відтоді на святому місці стояв кам’яний стовп, який у другій половині ХVІІ століття замінили хрестом. А у 1806 році «иждивением христолюбивых граждан Переяслава» тут спорудили невеличку церковицю – божницю. І лише 1839 року на місці каплички у стилі пізнього класицизму збудували Борисоглібську церкву, яка стоїть і понині. Ця споруда поєднує у собі риси лаконічності та провінційної архітектури. До типової хрестоподібної в плані тринавної церкви прибудована висока двоярусна дзвіниця. Верхній ярус дзвіниці утворений відкритими з усіх боків чотирьохколонними портиками тосканського ордеру і завершений шпилем. Розташована церква у Борисівці – західному передмісті Переяслава.
Текст та фото Романа Маленкова
Також читайте Історію Переяслава
