Поділля, Дунаєвецький район, село менше 1000 мешканців, тотальне бездоріжжя… Але є костел – неперевершений шедевр неоготики. По ньому можна сміливо вивчати ази готичної архітектури. На Поділлі іноді трапляється готика та якісна неоготика: Лосяч, Скала-над-Збручем, Чортків, Бар, катедра в Кам’янці. Але щось подібне шедевральне є хіба що в Озерянах. Поруч з Підлісним Мукаровим – Маліївці – один з наймальовничиших куточків Поділля. Туди також немає нормальної дороги, але потрапити треба обов’язково.
Підлісний Мукарів зустрічається в історичних джерелах на початку XV століття як королівські землі, які входили до Барського князівства. В середині XVII століття він вже був центром староства, до якого входило 7 сіл. На зламі XVIII та XIX століть староством володіла Кароліна Гоздська – дружина французького принца Шарля де Нассау-Зігена. Після неї Підлісний Мукарів орендував секретар російського посольства у Франції Павло Бутягін.
Неоготичний шедевр Поділля – костел св. Юзефа Обручника будувався протягом 1859-1872 років. Ініціатором будівництва був священик Базилій Шах, а зводили храм на кошти парафіян. Освятив костел у 1886 році єпископ Любовідський. Совєцькі окупанти двічі закривали храм – у 1933 та у 1962 роках. У 1989 році костел повернули римо-католицькій громаді, після чого було проведено його реставрацію. Храм поштукатурили, розписали інтер’єр, реконструювали вівтар і орган та повторно освятили у 1992 році.
Сьогодні храмом користується небаготочисельна римо-католицька громада Підлісного Мукарова і навколишніх сіл. Видно, що ксьондзу дуже важко підтримувати костел в належному стані. Каже, що поляки також поки що не допомагають. Але поки що він з цією проблемою дає собі раду.
Костел має багато типових атрибутів готики – вікно-троянду, фіали з хрестоцвітами, вімперги. Все дуже гармонійно між собою поєднано.
Текст Андрія Бондаренка, фото Романа Маленкова.
