Земська школа, 1912 р.?
Архітектори: Опанас Сластіон, техніки Лохвицького земства
Спочатку проза життя, хоча й не без лірики. Шкільна садиба в Пісках-Удайських унікальна. Тут доживає віку первісна вбиральня для дітей — дерев’яна, столітня, у такому ж, як і школа, стилі українського модерну. Скоріше за все, більш ніде в Україні не знайти подібної пам’ятки архітектури, ще й не невідомого, а дуже відомого архітектора. Безперечно, такий експонат прикрасив би будь-який музей просто неба!
Та перейдімо від прози до чистої поезії.
Донедавна у прекрасній витонченій будівлі жевріло поштове відділення, і сільські пенсіонери линули сюди у виплатні дні, як пташки із вирію. Школа й справді колись мала орнітологічний нахил. І зараз можна часто бачити, як різні дятли (і сиві, і строкаті) обстежують башту із витонченим декором, — звісно, не на предмет декору, а на предмет короїдів. А от на поличку-годівничку, влаштовану у тій же вежі (теж цілковитий ексклюзив!), вже давно ніхто не прилітає — бо нікому стало сипати зерно для повзиків і викладати сало для синичок… І це неймовірно сумно!
Текст Андрія Власенка із сайту “Сад українського модерну”, фото Максима Назаренка.
