Грудзьондз Grudziądz я побачив випадково (а як воно ще буває) у великому путівнику по Польщі, одну фотографію – захоплююче видовище величезної фортеці над водою. Аж подих перехопило. Що це за місто таке, і чому я про нього взагалі не знаю? Почав читати й вразився ще більше – виявилося, що фортеця Грудзьондзу, яку бачив на фото, сформована із великих шпіхлерів – зерносховищ, які мають товстелезні стіни і невеличкі вікна-бійниці. Оце то да. Не впевнений, що десь є ще подібні фортеці. А вода – то Вісла. Її води несли на північ десятки тисяч кораблів та барж, наповнених зерном, і значна його частина осідала у шпіхлерах Грудзьондзу. Цікаво, що велика кількість цього зерна починала свій шлях до Балтії із українських земель. Треба їхати.
Наживо усе виявилося не менш ефектним, ніж на фото. З-за Вісли Грудзьондз виглядав потужною неприступною фортецею, яка мурами та потужними конрфорсами піднімалася від берега Вісли, а над мурами виглядали верхівки храмів. Ми відразу поїхали до брами у старе місто, яку видно було з іншого боку річки – вона називається Водяною. Прогулялися вздовж Вісли під мурами, потім зайшли у браму, й пошпацерували вузькою вулицею, яка називається Шпіхрова – разом із кількома паралельними та купою дрібніших перпендикулярних вулиць, це старувка Грудзьондзу, нею можна дійти до руїн замку тевтонських лицарів, а потім спуститися у новіше місто, де теж купа різноманітних цікавинок. І головне – туристів немає зовсім, ніби це банальний райцентр.
Міські мури та шпіхлери
Грудзьондз (нім. Graudenz) в письмових документах вперше згадується під 1064 роком. Це була фортеця над Віслою. У 1231 році її захопили тевтонські рицарі, й відтоді місто називалося Грауденз. Рицарі звели замок, який був зруйнований аж у 1945 році. Його руїни ще й досі є. А уУ 1291 році місто отримало Хелмноське право (про нього я розповідав у статті про Хелмно). Після поразки Тевтонського ордену під Грюнвальдом розпочався його занепад, і Грудзьондз опинився під владою Пруссії. А потім та влада часто змінювалася – місто переходило від Пруссії до Польщі і назад – від слідкувати важко. У 1772 році Польщу розірвали на шматки і Грауденз став пруським, а потім і німецьким.
У 1918 році лише 18% міського населення Грудзьондзу складали поляки, але через два роки, місто все рівно увійшло у склад новоствореної Пілсудським Польщі. А у 1939 році знову прийшли німці, вже окупанти.
До головних нинішніх пам’яток Грудзьондзу я б відніс, звичайно комплекс шпіхлерів, та вулиці біля нього, руїни рицарського замку – там неймовірні краєвиди із вежі, величезну базиліку святого Миколая, зведену ще у 14 столітті. Більше спеціально не буду ні на чому акцентувати увагу – решту ви побачите, паралельно до огляду основних пам’яток. Перелік із описами і адресами можете знайти у польській Вікіпедії. Грудзьондз класний. Позначте його у записнику майбутніх подорожей.
Текст та фото Романа Маленкова.
Базиліка святого Миколая
Водяна брама
Вісла
Залишки тевтонського замку
