Колишній прибутковий будинок на Великій Житомирській у Києві. Номер 24. Розкішний неоренесансно-необароковий декор, який виглядає чудово навіть у своїй пошарпаності.
Дмитро Малаков писав, що замовником будинку, який звели у 1897-1899 роках, був Леонтій Ганкевич, який володів тутешньою садибою. На думку Малакова, проект виконав архітектор Микола Казанський, хоча деякі дослідники припускають, що автором проекту є Олександр Кривошеєв.
Вважається, що Ганкевич у 1898 році продав садибу, із котлованом під будівництво, купцю Семену Горенку, і саме він фінансував зведення будинку, який мав чотири поверхи, підвал та залізне перекриття. Всього тут налічувалося 48 кімнат, із кахляними печами, дубовими та паркетними підлогами, камінами, котлами та цинковими ваннами.
В радянські часи внутрішні приміщення будівлі зазнали численних перепланувань, але і нині інтер’єрах збереглося чимало первісних деталей оздоблення. Також збереглися, огорожені тендітними тонкими балясинами, дерев’яні сходи, ажурні балконні ґрати. У зовнішньому ліпному декорі, який місцями є просто неймовірним, звертають на себе увагу скульптурні жіночі голівки у бічних аттиках. Фактично унікальна ліпнина збереглася на кількох балконах.
На початку XX століття тут кілька років жив Євген Оскарович Патон.
Станом на зараз (квітень 2025 року), будівля є занедбаною і покинутою. Потребує догляду та фахової реставрації.
Текст та фото Романа Маленкова.
