Проект цього прибуткового будинку був складений у 1890 році. Замовником був київський купець І-ї гільдії, підприємець Давид Семенович Марголін. Будівництво тривало два роки і завершилося у 1892-му. У 1913 р. власник подарував садибу із забудовою своєму синові Арнольду Марголіну, правнику й дипломату, та його дочкам. Від моменту спорудження переважну частину приміщень другого та третього поверхів займало місцеве управління пароплавства, уповноваженим якого був Давид Марголін. За радянських часів тут містилося управління та окремі відділи Державного пароплавства.
До 1917 року в будинку містилося правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках, директором-розпорядником якого був Давид Марголін. До кола його підприємницьких інтересів належали також трамвай, водо- і газопостачання, нафтопромисловість, цукрові заводи, фінанси та кредити, домобудування. Марголін був членом Товариства поширення комерційної освіти у м. Києві, Опікунської ради Комерційного училища, обліково-позичкового комітету Київської контори Державного банку, Київського губернського з фабрично-заводських справ присутствія, Попечительства будинків працелюбства. За доби Української Центральної Ради – член фінансово-економічної ради Української Народної Республіки (з січня 1918 р.).
Прибутковий будинок Марголіна триповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані П-подібний з прибудовами з боку подвір’я (первісний проект передбачав зведення додаткового тильного об’єму для замикання каре, але здійсити це не вдалося). Перекриття пласкі дерев’яні. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям. У затишний внутрішній двір веде арка, на стінах і стелі якої добре зберігся автентичний декор.
Чоловий фасад декоровано в стилі історизм з елементами неоренесансу. Центральну вісь симетрії підкреслюють в’їзна арка, потужний цегляний балкон другого поверху та завершення у вигляді аттика з люкарнею. Здвоєні вікна на центральній осі фланковано пілястрами коринфського ордера на рівні другого і третього поверхів. На другому поверсі бічні балкони прикрашено подобою портиків з двох тричвертевих колон того ж ордера та антаблементів, вікна мають чарункові завершення, це дещо порушує стиль споруди. У декорі застосовано ліплене опорядження – листя аканта, вінки, орнаменти, а також поребрик і стрічковий руст. Парадний вхід в офісні приміщення будинку влаштовано з подвір’я, куди веде центральний проїзд з пишним ліпленим оздобленням. Пам’ятка – цінний зразок забудови міста доби історизму, що добре зберігся й складає невід’ємну частину старовинної забудови вулиці.
При написанні використано Звід пам’яток історії та культури. Київ
Фото Романа Маленкова.
