Радовичі — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області. Населення становить 382 осіб.
Село Радовичі Турійського району — одне з давніх волинських сіл. Перша писемна згадка про село датується 8 червня 1544 року в договорі Анастасії Радовицької з князем Федором Андрійовичем Сангушком про розмежування її помістя Радович від помістя кн. Федора — Турійська, Бобол і Обеніж.
Поліська Січ
У перших днях вересня 1943 р. поблизу села Радовичі Турійського району відбувся один із найбільших боїв УПА з німцями на Волині.
5 вересня в цьому районі повстанці вели бої з польськими загонами Армії Крайової та базами польської «самооборони». Для операції проти поляків було стягнено декілька куренів групи УПА «Турів».
7 вересня в місці ведення українсько-польських боїв з’явилися німецькі армійські підрозділи. Спершу рота вермахту несподівано натрапила на засідки, організовані сотнями «Байди» та «Кубика».
Під час першого бою німці втратили 5 убитими й 11 полоненими. 8 вересня німці відправили каральну експедицію із Ковеля в силі батальйону піхоти (470 вояків) і трьох броньованих машин та бронепоїзда. Розпочалися запеклі бої з використання з обох боків артилерії.
Повстанці, які мали чисельну перевагу, але гірше озброєння, вели бої дві доби (до кінця дня 9 вересня), після чого відійшли вглиб лісового масиву. У боях брало участь 9 сотень УПА (курінь Олексія Громадюка («Голобенка»), курені «Щуки» і «Яреми», а також вишкільна сотня артилерії під командою «Розважного», сотня «Запорожця» (сотенний, уродженець Горохівського району) та ін.) — загалом понад 1000 повстанців під загальним керівництвом Олексія Шума («Вовчака») Упівці здобули 59 одиниць зброї, убили начебто 208 противників (за свідченням учасника бою В. Новака («Крилатого»).
У боротьбі особливо відзначилися сотенний 1-ї сотні Тихон Зінчук («Кубік»), сотенний 2-ї сотні «Байда» (колишній червоноармієць), який командував навіть після поранення в голову, та чотовий Чайківський («Трач»), чотовий «Деркач»; стрілець «Каленик», який загинув; кулеметник УПА, житель села Осьмиговичі Василь Севастанюк, який у критичний момент підвівся з кулеметом на повний зріст і нищівним вогнем заставив німців зупинити атаку. Жителем села Гаруша (Турійський район Волинської обл. Іваном Вовком було підбито німецький танк (броньовик?).
З боку УПА загинуло близько 40 вояків, було 3 поранених.
Ветерани польського підпілля стверджують, що в цьому бою німці втратили лише 26 своїх солдатів. Однак вказують на те, що тіла німців були сильно помордовані. Навряд чи в такому бою у повстанців була можливість знущатися над трупами.
Помордованими могли бути хіба що 11 німців, захоплених 7 вересня в полон. Скоріш за все правда про німецькі втрати лежить десь посередині. Якщо припустити, що вбитих німців 8—9 вересня було стільки ж, скільки захоплено зброї (59 чоловік) і додати до цього числа 11 убитих полонених і 5 убитих напередодні, то вийде доволі вірогідне число — 75 чоловік. Враховуючи, що повстанців було більше, й що німці атакували на незнайомій території, вони цілком могли втратити стільки людей за три дні.
Після ліквідації Турійського району 19 липня 2020 року село увійшло до Ковельського району.
Джерело: Вікіпедія
Троїцька церква
Попередня до сучасної дерев’яна церква стояла в іншому місці. Наступну, також дерев’яну збудували на новому місці 1888 року. В період з 1960 по 1989 рік церква зачинена (не відомо чи була пристосована під іншу функцію). Знову чинна з 1989 року. Належить до пам’яток архітектури місцевого значення. В користуванні православної громади МП.
Розташована в самому серці Радович, біля великого роздоріжжя. Типова представниця єпархіяльного стилю. Опирається на цегляний фундамент. Має прибудови до вівтаря, бічних рамен нави і до дерев’яної двоярусної дзвіниці. На кутах даху нави влаштовані чотири вежечки. Верх форми вікон повторює форму дахів. Церква зовні повністю оновлена.
Джерело: Дерев’яні церкви Західної України
Фото Романа Маленкова
