Сокілець – дуже мальовниче село в складі Золотопотіцької територіальної громади Бучацького (2021 — Чортківського) району Тернопільської області.
В селі збереглася дерев’яна церква, збудована монахами в 17 ст. У церкві є старовинне Євангеліє (куплене 1631 р., про що свідчить напис на ньому; повторно оправлене 1850 і 1935 рр.).
Збереглися у селі також залишки панської садиби і ще чимало цікавинок, особливо довкола села. На жаль, часу, щоб все оглянути, не було. На це треба виділити цілий день, що я собі не міг дозволити. Може колись доля ще занесе в Сокілець, тоді огляну все детальніше.
За переказами, назва походить від роду занять мешканців, які вирощували соколів для полювання знаті. Перша письмова згадка – 1463 р. На початку 17 ст. 2 монахи заснували на скалі монастирок, збудували церкву і капличку. Відомо, що 1832 р. село належало до парохії с. Губин. 1880 р. проживали 187 українців, 25 поляків, 13 євреїв. У 1921 р. – 63 будинки, 1931 – 68. 1939 р. проживали 400 українців, 35 поляків, 5 євреїв. У 1907 р. працювала початкова школа.
До Другої світової війни у Сокільці діяли філії товариств «Просвіта», «Луг» та інших, а також аматорський гурток, хор, кооператива. У 1925 р. працював млин Владислава Чайковського.1940 р. створено колгосп, у 1947 р. його роботу відновлено; у 1990-х рр. об’єднане господарство розпайоване.
7 липня 1941 р.–21 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 12 чоловіків. У січні 1948 р. в селі загинув стрілець УПА Павло Турчак. За участь у національно-визвольній боротьбі заарештовано членів ОУН Д. Мартинюка, К., М., та П. Обаранчуків.
Джерела: Ю. Поворозник, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 1
Текст та фото Петра Грушка.
Церква Покрови Божої Матері
” У Катедратику Львівської єпархії в 1680 році згадана парафія в Сокільці. ”
Скочиляс І. Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680-1686 рр. / І. Скочиляс // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці історико-філософської секції. – Львів, 2008. – Т. ССLVI (256). – Додаток 1.
Цікаво, що в жодному шематизмі не вказано ні матеріалу з якого збудована церква, ні року або століття її будівництва.
Шематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської…
На місці існуючої церкви давно стояла монастирська святиня (монастир був заснований в 1609 році), яку разом з монастирем знищили татари.
Церкву в цьому селі збудували за одними даними у 1635 році, за іншими – у 1681 році (цей рік видряпаний на одному з каменів фундаменту).
Завдяки коштам Брацлавського воєводи Яна Потоцького на місці попередньої збудували з дерева нову церкву.
Святиня відремонтована в кінці 1980-х рр. або на початку 1990-х рр., очевидно, коли її відкрили для богослужінь.
Чудовий шестиярусний іконостас, виготовлений оо. василиянами, походить з 1723 року (кажуть, дату виявили під намісною іконою Святого Миколая) – інформація з інтернету.
Текст із сайту Дерев’яні церкви Західної України.
