Село Ридодуби розташоване за 11 км від Чорткова. Ми в нього потрапили випадково – дорогою на Буданів вирішили скоротити шлях, і не пожалкували, хоча найчастіше, в таких випадках, думається, хто ходить навпрошки – той дома не ночує.
Назва пов’язана із дубами та риданнями. Стандартна легенда каже, що татари спалили село і мешканці ридали десь у діброві (в дубах). Але я з’ясував назву села (не її тлумачення) вже після того, як побачив колоритний костьол, мурований із червоного каменю, геть такого, як у долині Джурина біля Червоногороду. Річка Джурин протікає за десять кілометрів від Ридодубів, і напевно тут теж десь є родовище подібного каменю.
Віряни римо-католики на початку 20 століття зібрали будматеріали для будівництва храму, але під час війни все було розграбовано. В 20-ті роки, вже за Польщі, вони знову зібрали кошти на будівництво, і в 1923 році заклали наріжний камінь. Запросили архітектора із Чорткова – Теодора Втужецького. Будівництво тривало до 1934 року. Освяти храм на честь Небовзяття Пресвятої Діви Марії
Мені дуже сподобався ридодубівський костьол. Він мені нагадав храм із Буцнева.
Неподалік від римо-католицького стоїть ще й православна церква. Її збудували у 1923 році і освячено 4 серпня, на свято Марії Магдалини. Але пізніше храм доосвятили, чи щось типу того – 14 листопада його було повторно освячено на свято Косми та Даміана.
У 1960 році церкву закрили, натомість у залі розмістили музей атеїзму, який діяв до 1989 року. Нині це храм ПЦУ.
Текст та фото Романа Маленкова.
