Село Буданів (раніше містечко Будзанів), що на Тернопільщині, може похвалитися повним комплектом характерних для цієї частини України історичних пам’яток – замок, костел, синагога, церкви, історична цивільна забудова та цвинтарі – одне християнське та аж два єврейські.
- Буданів. Вигляд з пагорба де знаходиться старий цвинтар
Останнє не дивно. Єврейська складова дуже часто визначала обличчі галицьких містечок.
Нещодавно, на додаток до традиційної тріади «синагога — єврейська забудова — кладовище» тут з’явився монумент відомому земляку, німецькомовному письменнику Сому (Соломону) Морґенштерну (1890 — 1976). До речі, звідси родом і засновник відомої акторської школи Лі Страсберг, серед учнів якого — Аль Пачіно, Мерлін Монро, Дастін Гоффман, Роберт де Ніро та ін. В українській глибинці, зауважимо, пам’ятники єврейським культурним діячам — рідкість. Втім, як і українським (пам’ятники Шевченку до уваги не беремо).
- Буданів. Костел та замок
Буданівський Морґенштерн, зауважимо, цікавий ще й тим, що під час перепису населення, який провадила польська влада, в графі національність написав «українець».
- Синагога в Буданові
Є в Буданові ще один абсолютно унікальний і навіть неймовірний пам’ятник, який має пряме відношення до українців і одночасно – євреїв.
На старому християнському кладовищі між середньовічним замком і «Новим» єврейським некрополем (в Буданові зберігся ще й «Старий»), стоїть невеликий надгробок. Для цих місць він цілком стандартний — обеліск з місцевого червоного пісковику з барельєфом у вигляді хреста.
- Могила начальника поліції Степана Дерев’янка
Епітафія, щоправда, спантеличує:
«Тут спочиває Степан Дерев’янко… Провідник укр. поліції в Будзанові. Помер після коротких важких мук 22.ХІІ.1941. Покійний загинув геройською смертю на стійці охорони порядку і законів…»
Що пам’ятник начальнику поліції часів німецької окупації не знесли в радянські роки — вже дивовижа. Добре видно, що небіжчик користувався повагою земляків, оскільки місцеві не «злили» інформацію комуністичній владі.
Відомо, що влітку 1941-го українське населення зустрічало німців квітами і щиро визнавало їх визволителями. Враховуючи ЩО творили російські комуністи від вересня 1929 і до літа 1941 – навряд чи цьому варто дивуватися. Після звірств росіян і чорту зрадієш.
Більш того, на першому етапі режим німецької окупація у ставленні до українців був набагато «м’якшим» не тільки радянської але й польської (зрозуміло, на євреїв, на відміну від українців, це не поширювалося).
До того ж багато українців розглядали роботу в окупаційних органах влади, у тому числі й поліції, як перший крок до відновлення української державності. Коли марність цих сподівань стала очевидною, більшість поліцаїв пішла в УПА, а багато хто був знищений нацистами.
Начальник поліції Степан Дерев’янко був одним з тих, хто хотів служити Україні і захищати інтереси жителів Будзаніва. А захищати було від кого — в окрузі промишляло чимало озброєних до зубів банд, які складалися як зі звичайних злочинців, так і з російських дезертирів.
Як розповів місцевий старожил Євген Баран, в кінці 1941 року керівники єврейської громади містечка звернулися до Дерев’янко з проханням про захист. До них дійшли чутки, що люмпени і злочинці з сусідніх сіл вирішили скористатися негативним ставленням німців до євреїв і проявити ініціативу знизу (а заодно і пограбувати). Мовляв, нова влада не жидів не жалує, а отже, можна без остраху влаштувати погром і добряче поживитись.
Інформація підтвердилася. Невеликий підрозділ Будзанівської поліції на чолі зі Степаном Дерев’янко зустрів натовп погромників на мосту через Серет на в’їзді до містечка. Зав’язалася сварка, яка переросла в перестрілку.
Зустрівши збройний опір, погромники одразу ж утекли. У цій сутичці захисник земляків-євреїв Степан Дерев’янко отримав смертельне поранення і незабаром помер.
