- Св. Розалія відлюдниця
Буданів (до 1946 р. – Будзанів), – що у Теребовлянському р-ні Тернопільської обл. – дуже цікаве галицько-подільське містечко з багатою та насиченою історією відомий від 1549 р. Більшу частину його біографії опустимо. Вона практично нічим не відрізняється від історії будь-якого середньостатистичного містечка на Тернопільщині.
- Декомунізований “соцреалізм” при в’їзді в Буданів
- ПАнорама Буданова від замку
Окремо згадаємо лише часи турецької навали. Коли 1672 року османське військо на чолі з самим султаном Мехмедом IV вдерлося на Поділля, то більшість містечкових замків яничари захопили без опору. Ці укріплення ставилися передовсім проти татарських загонів, що складалися з легкої кінноти і протистояти регулярній турецькій армії з її важкою артилерією, вони фізично не могли.
- Буданівський замок
Турецьке військо, на чолі з султаном підійшла до містечка прямуючи на Бучач. Несподівано для осман оборонці замку вчинили відчайдушний опір і протрималися аж 3 дні. Турки змогли захопити твердиню лише зруйнувавши мури та одну з веж облоговими гарматами. Розлючені яничари вирізали усіх захисників, а замок – спалили. Сморід горілого людського м’яса ще довго переслідував султана, і той кілька днів по тому постійно підносив до носа хустинку змочену трояндовим маслом.
- Костел, поставлений на основі замку
Коли після 1699 року османи пішли з Поділля замок втратив будь-яке оборонне значення й його не відбудовували. Відновили замок лише у 1765 році коштом Євстахія і Марії Потоцьких. Тоді ж західну частину твердині перебудували на костел присвячений Воздвиженю Св. Хреста. Частину замкових споруд тоді ж перебудували під житло настоятеля та для парафіяльних потреб. Згодом тут облаштували монастир Сестер Милосердя.
- Божа Мати Падуанська з вервицею
- Божа Мати з вервицею
- Архангел Михаїл
- Ісус Пастир прикрашає постамент Св. Розалії Відлюдниці
Перед костелом впадають в вічі дві сакральні фігури виконані у стилі народного наїву. Одна з них – досить рідкісна багатофігурну композицію, що складається з Діви Марії з немовлям Ісусом на руках, які простягають вервиці священику та жінці, які уклякли біля Її ніг.
Тут зображено момент явлення Діви Марії невиліковно хворій 21-річній Фортунаті Агреллі з Помпеї. Пречиста розповіла їй як треба молитися на вервиці за зцілення. Дівчина все так й зробила, після чого хвороба відступила. Постамент прикрашено барельєфом Св. Архенгела Михаїла, який прохромлює списом змія.
Напис польською сповіщає, що його встановлено «В пам’ять про колись бувшого тут парафіяльного костелу, на честь непорочної Богородиці. Поставив побожний шляхетний від народження пан Михайло Крушельницький року Божого 1844».
Враховуючи, що зафіксована у скульптурній композиції подія трапилася 1884 року, очевидно що на основі «від пана Крушельницького» колись стояло щось інше.
Інша фігура зображує Св. Розалію відлюдницю (як й личить – з черепом). Для теренів України це теж досить рідкісна Свята. Найбільше ж вона популярна на Сицілії, де є покровителькою свого рідного Палермо. Її постамент прикрашає барельєф «Ісуса-пастиря».
Сам костел досить аскетичний але всередині його колись прикрашав далебі не народний наїв, а роботи самого Георга Пінзеля! Вони дивом уціліли під час Першої світової війни, коли 1914 року росіяни розстріляли замок з важких гармат. Прикрашений скульптурами Пінзеля вівтар знищили коли 1950-тих роках в монастирсько-замковому комплексі облаштували обласну психіатричну лікарню. Де сьогодні шедеври Пінзеля – невідомо. За СРСР такі лікарні виконували ще й функцію в’язниці. Найвідомішим в’язнем буданівської психушки був схиігумен Амфілохій, з 2002 року канонізований УПЦ (МП) як Святий преподобний Амфілохій Почаївський.
