Синьків (у 1947—1991 — Богданівка) — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на південному сході району. До 2020 року центр Синьківської сільської ради. Населення становить 1221 особу (2007).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року за № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.
Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа», «Союз українок» та інші.
Назва села «Синьків» має дві версії походження. У Заліщицькому краєзнавчому музеї активно підтримують першу: назва села пішла від імені одного з перших поселенців — козака Синька (Санька, тобто Олександра). Сільчанам же більше до вподоби друга версія: нібито назва села походить від синіх квітів — синьоцвітів. Яких, щоправда, ніхто ніколи не бачив.
У селі річка Рудка впадає у річку Дністер.
Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки трипільської, гава-голіградської і давньоруської культур.
Перша писемна згадка — 1427 рік. Саме тоді декілька сімей заснували на Дністрі нове поселення. Маємо згадки 1578 року. Тоді в Синькові було 58 господарств. Під час воєн село декілька разів руйнували майже вщент, але щоразу, крок за кроком, будинок за будинком воно оживало знову. Найбільший демографічний розквіт у Синькові був 1900 року, тоді в селі було 2247 мешканців. Сьогодні в селі мешкає близько 1200 осіб.
За шість з половиною століть Синьків прожив життя, типове для багатьох українських сіл. Упродовж 1362—1434 рр. територія нинішнього Заліщицького району належала до Великого князівства Литовського[джерело?]. Протягом 1434—1772 рр. цими землями володіло Королівство Польське (1569 року разом з Великим князівством Литовським утворило федеративну Річ Посполиту). Упродовж 1772—1918 рр. — під владою австрійських держав: 1772—1804 — Габсбурзької монархії, 1804—1867 — Австрійської імперії, 1867—1918 — Австро-Угорської імперії.
За часів австрійського панування почалася міграція населення Синькова до Канади. У 1896 році на еміграцію наважилися лише одиниці. Але вже роком пізніше з Синькова та низки навколишніх сіл (нині територія Заліщицького та Борщівського районів Тернопілля) до Канади виїхало 150 сімей, за рік до них приєдналися ще 70 родин, щоб назавжди покинути схили рідного Дністра.
Церква Перенесення Мощей св. Миколая; 1883.
У 1914—1917 роках під час першої світової війни землі району були під окуповані російською армією.
З листопада 1918 село перебувало у складі Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
І входження до складу Польщі на 20 років. У 1939 році територія Заліщицького району ввійшла до складу Української РСР.
Церква Перенесення мощей святого Миколая в Синькові була збудована у 1630 році власним коштом місцевого мешканця Антонія для ченців Василіанського ордену Української Греко-Католицької церкви. У 1743 році через малочисельність насельників монастиря ченці пішли до Кам’янця-Подільського, покинувши обитель. Монастир був закритий, а сама споруда відійшла сільській громаді. У 1845 році коштом благодійників Франциска та Людвіки Чиж була здійснена реконструкція церкви. За сільськими оповідками, польська родина стала меценатом після того, як саме в цій церкві були почуті молитви батьків і їхня донька вилікувалася від важкої недуги. З того часу 21 вересня у селі стали святкувати свято зцілення, бо саме цього дня одужала молода панянка. А храмове свято в Синькові святкують 22 травня у день перенесення мощей святого Миколая.
Церква Різдва Богородиці
У XX столітті церкву неодноразово перебудовували, і це призвело до того, що вона фактично втратила свій первісний вигляд. Але під час реконструкції, яка розпочалася у 2005 році, благодійник Дмитро Фірташ прийняв рішення, що церква має бути відбудована в бароковому стилі, в якому зазвичай раніше будували церкви у Тернопільському краї.
Окрім церкви перенесення мощей Святого Миколая в Синькові здавна був ще один храм — Різдва Пресвятої Богородиці. За переказами сільчан, дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці у XVIII столітті до Синькова принесла велика вода. Церква мала гарний старовинний іконостас, який у 1880—1890 роках був відновлений, а сам храм був заново розписаний. За часів радянської влади церква була закрита, не реставрувалась, почалось інтенсивне гниття дерева, і задля безпеки громада села змушена була розібрати споруду. Тепер на місці церкви Різдва Пресвятої Богородиці будується каплиця.
Споруджено пам’ятники Б. Хмельницькому (1958), воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1965), насипано символічну могилу воякам УПА (1995).
Джерело: Вікіпедія. Фото Петра Грушка
